Оскільки було дуже темно, ми могли розрізнити човен на короткій відстані попереду, але вони встигли приземлитися раніше, ніж ми встигли встати з ними. А тепер почали полювання. Нас було семеро, що складали екіпаж нашого човна, і всі озброєні до зубів. Ми пішли прямо до «гака», обителі ганьби й нещастя, куди, як ми гадали, пішли дезертири; і тут, ходячи від хати до хати, ми наражалися на образи тих, хто населяв ці барлоги. Було певно, що ми не повинні знаходити ні симпатії, ні співпраці в об’єкті погоні за веслами, бо дезертири, злодії, убивці та кишенькові злодії — усі знаходять притулок у цьому стовбурі нещастя.
Мічман, який очолював нашу банду, був бурхливим хлопцем, і я думав, що він втягне нас у бійку, якої, однак, вдалося уникнути. Ми припинили погоню й безуспішно повернулися до нашого канонерського човна. Наступного дня ми зрозуміли, що дезертирів було четверо, і серед них був великий негр, якого звали Великим Томом; і він івас, звичайно, могутній хлопець. На борту їхнього канонерського човна виникла сварка, і офіцери спробували закути цього великого хлопця в кайдани, коли він поклявся, що вб’є кожного, хто накладе на нього землю. Потім він разом з іншими трьома почав, як було зазначено раніше. Одного разу під час нашого круїзу на «гаку» ми зайшли в будинок, де він був; він був у задній кімнаті, ми його не бачили; і коли йому сказали, що за ним женуться озброєні люди, він негайно схопив палицю дров гікорі та поклявся смертю кожному, хто наблизиться до нього; і в цілому, я вважаю, що нам усім пощастило, що ми його не побачили.
Через кілька днів він добровільно піднявся на борт і здався. Його протримали кілька днів, а потім випустили. Інших не взяли. На борту кухаря нашого човна була його дружина; вона була маленькою рудоволосою і звичайною командою. Вона майже щодня виходила на берег, щоб забрати трохи грошей на витрати, і часто приходила на борт не тверезою. Це сумно роздратувало Джона, який поклявся, що вона більше не ступатиме на берег, якщо він не піде з нею. Ця заборона на її свободу була занадто важкою для Ліззі. Вона почала сопіти носом і плакати, і поклялася, що стрибне за борт. Тепер у Джона, на жаль, була лише одна рука.