Я негайно піднявся з цією метою і щойно почав відчіплювати блок, коли почув розмову на палубі, і, глянувши вниз, побачив, що всі дивляться на мене, і в той же час капітан привітав мене, сказавши, що є двоє чоловіків, які бажають мене бачити. «Я зійшов, і один із них запитав мене, чи мене звуть Джон Кріббс?? 11 1 відповів: «Ні; мене звуть Джонс». «Ми хочемо, щоб ви пішли з нами аж до Маркет-стріт». "* Піти з тобою? Хто ти?" «Ми вважаємо, що ви дезертир з корпусу морської піхоти Сполучених Штатів, і ми бажаємо, щоб ви пішли з нами, і якщо ви не той чоловік, тоді нічого не буде завдано». «Капітан шлюпа сказав, що мені краще піти і показати їм, що я не та людина, яку вони шукають.
У мене тоді було чотири казначейські білети по двадцять доларів кожна, сума моєї зарплати, які я зав’язав у куточку моєї чорної хустки, яку я носив на шиї, і в кишені приблизно три долари пенні та дрібними паперовими банкнотами. Я пішов з цими хлопцями, вони тримали по одному з кожного боку від мене. Мене відвезли до місця зустрічі морської піхоти в Сполучених Штатах і помістили в задню кімнату, яку зачинили на мене, а біля дверей поставили охоронця. "Я сів на підлогу, думаючи, що все це означає. У мене не було нічого їсти чи пити, ані ліжка, щоб спати вночі.
"Наступного ранку прийшов сержант і двоє морських піхотинців і сказали мені, що я мушу йти до військово-морської верфі. Я поклявся, що не піду, і вимагав пояснень. Сержант сказав мені, що опір марний, оскільки він може викликати двадцять людей, якщо буде потрібно. Я запитав його, яке вони мають право ув'язнювати мене; я ніколи не був на службі в Сполучених Штатах і можу довести, де я був протягом кожного року свого життя. Тоді мені сказали, що я повинен іди, і якби я був мирним, мене б не гладили, але якби я спробував втекти, мене б застрелили, я нічого не їв із учорашнього ранку; я відчував голод і вимагав їжі.
Мені дали частину маленької буханки, шматок сиру і половину склянки джину. Потім я пішов з ними до військово-морської верфі, і там мене закули в кайдани під наглядом вартового. Я попросив ручку та папір, і мені сказали, що ці речі в'язням не дозволяють. Мені довелося важко переконати себе, що мені не сниться сон. «Я залишався тут в ув’язненні, доки одного ранку не зайшов сержант, скинув з мене кайдани й сказав мені, що я маю йти на борт фрегата «Президент». Мене вимили й поголили, дали мені костюм морської піхоти, наказавши одягнути його й бути готовим до навчання об одинадцятій годині.