Все це здавалося мені сном, але все ж було реальним; моя біда закінчилася! Тепер я був прапорщиком — поза досяжністю батога — мав зручну вітальню та хлопчика, який мене обслуговував. Справді, це була метаморфоза. Коли літаюча ескадра була добре споряджена і готова до виходу в море, між Англією та Сполученими Штатами було проголошено мир. Це, звісно, поклало новий етап у все, голос війни замовк, і всі воєнні приготування, такі як оснащення каперів, вербування солдатів тощо, тепер раптово припинилися. Тепер виник інший вид бізнесу, як-от ремонт і оснащення торгових суден. Тепер звук став чистим, і все почало набувати веселого вигляду.
Літаюча ескадра з фрегатами Constellation, Macedonian і Gueriere, а також військові шлюпи Ontario та Epervier стояли на якорі батареї. Протягом кількох минулих років Дей Алжиру часто грабував американських купців; захопив у полон кількох середземноморських торговців і все ще тримав їхні команди в рабстві. Ці грабіжницькі дії тепер мали бути покарані без зволікання, оскільки Сполучені Штати офіційно оголосили війну проти регентства Алжиру. У нас також були вимоги до урядів Тріполі та Тунісу за дозвіл на захоплення американських суден у їхніх гаванях британцями під час останньої війни. Флот перейшов під командування ком. Декатур мав до Алжиру відплисти за кілька днів, або як тільки у Вашингтоні вдасться вирішити дипломатичні питання.
Флот залишив свої причали біля Батареї й став на якір біля Сенді-Гука. Одного вечора, коли я сидів у своїй вітальні, морський піхотинець (морський солдат) підійшов до дверей і запитав, чи може він поговорити зі мною кілька хвилин. Я відповів «так», запросив його, і він почав таку розповідь: «Ви знаєте, сер, мене звуть Кріббс, але це не моє справжнє ім’я. Тепер, сер. якщо ви дозволите мені розповісти свою історію, на яку ви можете покладатися як на правду, ви незабаром дізнаєтеся, як Т прийшов на ім’я Кріл>!>с. У грудні минулого року я прибув до Нью-Йорка з Мадраса. Ми біжимо вночі біля блокуючих кораблів і взяв пілота прямо біля Хука.
Моя батьківщина Сей Брук, Коннектикут. Я був відсутній п'ятнадцять місяців. Маю дружину, а дітей немає. Після того, як винагорода окупилася, я сів на борт шлюпа, що прямував до Ібруку, і домовився з капітаном про мій шлях додому. Щоб триматися подалі від крейсерів, він завжди стартував уночі й тримався ближче до берега, користуючись їхніми розмахами чи довгими веслами, а я, як моряк, був радий, що капітан мав рае. Після сніданку я взяв свою скриню на борт і мав намір залишитися там сам. Капітан сказав мені, що ремінь його горловини зламався, і він хотів би відремонтувати його, перш ніж відплисти, і попросив мене піднятися і відправити його вниз.