Наш вантаж був на борту і все було готово до виходу в море, і ми відпливли вдень червня 1807 року до Роттердама. Наступного дня я був дуже заморений і ледве міг доповзти до камбузового будиночка. У мене виникла певна підозра, що наш капітан був тим, кого старі моряки називають «конем», і я також зрозумів, що він мав намір бути дуже суворим до мене, тому що я був такий хворий, що ледве міг тримати голову, він послав мене шукати те, що він називав ліаном, кухонним начинням, яке зазвичай називають павуком. Я вітаю, що ніколи не бачив його серед кріплень на камбузі; але в тиранічній манері він наказав мені знайти його. Я знову почав бажати себе повернутися, бо коли він був п’яний, а це було майже половину часу, він посміхався й показував зуби, як мавпа, погрожуючи відлупцювати мене, заявляючи, що це єдиний спосіб зробити синарт-чоловіком хлопчика.
За кілька днів моя морська хвороба зникла, і я знову почувався добре. Накладна на судно, копія якої є справжньою, була застрягла в каюті, і з орфографії накладної видно, що вчителя не було на борту. Санді — беф і свинина, покліни і петерс. Монді — bef and pork and peters. Тнсди — свинина і м'ясо. Wensdy — солена риба петерс і свинячий жир. Соузди — беф і свинина і подін. Fridy — свинина і бенз. Сатерди — солоні рибні петрушки і свинячий жир. Перший рядок цього чудового документа англійською мовою мав би виглядати так: неділі — яловичина, свинина, пудинги та картопля.
Окрім моїх обов’язків кухаря, юнга та стюарда, мені доводилося розв’язувати та згортати королівські вітрила, а оскільки у нас було лише одне верхнє щоглове вітрило та один гик, мені довелося переставляти останній з боку на бік за потреби, що було нелегкою роботою, коли він крутився важко, — трюк, до якого вона добре звикла. Під час галсування корабля моїм обов’язком було відпустити носовий шкант і перекинути середній шкант. Одного разу, коли ми зробили галс і після того, як я відпустив передній щит, я стрибнув униз, щоб закріпити банку патоки, яку щойно витягнув; Я був нижче не більше ніж півхвилини, капітан побачив, як я спускаюся, і підійшов до люка, тримаючи в руці кінець верхнього вітрила, чекаючи, поки я піднімуся, і щойно моя голова опинилася над палубою, він почав, і я впевнений, що я ніколи не забуду, як закінчилася ця мотузка.