О, Ісусе, у Твої руки я віддаю свій дух!» Саме тоді, коли одне з двох останніх речень було на вустах цього нещасного, офіцер, схилившись над баком, сказав досить придушеним голосом: «Вогонь!» У ту ж мить платформа, на якій стояв в'язень, піднялася, а сам в'язень підскочив на кілька футів у повітрі, коли пролунав гучний звук гармати. пролунало над водою, і наче безглузда людина, яка молилася, висіла на передньому дворі «Святої Марії», жодна кінцівка не поворухнулася, струс рушниці справді вбив його; і він висів — видовище для флоту, як доказ того, що порушення закону матиме своє покарання. кінець чоловіка може раптово принести потурання одному спалаху пристрасті.
Я сподіваюся, що читач вибачить за цей відступ від моєї розповіді, а також дозволить мені кілька зауважень щодо дисципліни флоту; не тільки ВМС США, але й усіх флотів світу. Хоча можуть бути ті, хто, зовсім не знаючи військового корабля, може засуджувати суворість закону, який прирікає людину на смерть лише за те, що вона завдала удару офіцеру, тоді як той самий злочин згідно з цивільним правом буде лише нападом і побоєм, або лише нападом, яким би був стан військовослужбовця, якщо він завдає удару? офіцер не карався злочином. Про субординацію не могло бути й мови, і нерідко було б побачити офіцерів, які йшли по квартерлу з чорними очима та розбитими головами.
Ми розглянули сцену останніх годин Джексона та його страти. Він знав, що покаранням буде смерть; він чув, як воєнні статті читали, ймовірно, раз на тиждень, коли це було можливо. Стаття, застосовна до цього злочину, звучить так: «Кожний, хто залучить або запропонує залучити вищестоящого офіцера, зазнає смерті або такого іншого покарання, як військовий суд». Кожна людина знає покарання у вигляді удару офіцера.