Перший сказав зі сльозами на його очах, оскільки він був близьким із в’язнем: «Чи скажете ви мені, якщо я коли-небудь зробив щось, що спонукало вас до будь-якого неправильного шляху, щоб мене вибрали вашим катом?» «Ні, Джордже, я нічого не пам’ятаю; але я вважаю, що ти радше спонукав мене придушити свої пристрасті. І, Джордже, _Z» доручаю тобі, що якщо ти зустрінеш когось із моїх друзів, ти ніколи не говориш їм про мій кінець; ніколи не шепеляв." Другий підійшов і сказав: "Чи я коли-небудь спонукав вас до будь-яких актів непокори?" Xo сльози були на очах цього чоловіка; він був старший і мав інший тип обличчя.
Ув’язнений зробив паузу, а потім сказав: «Я не можу з свідомості сказати, що ви не звинувачували вас, але якщо ви вважаєте, що якось образили мене своєю порадою, я прощаю вам, бо сподіваюся на небеса, щоб отримати прощення!» Тут я втрутився і сказав, що не можу погодитися, щоб ув’язненого мучили будь-якими подальшими запитаннями в такий час. «Він прощає все і вітає вас». Лейтенант повторив моє заперечення й підтримав його. Ув'язнений одразу ж піднявся на бакову палубу. Коли він наблизився до правого борту, його швидке око охопило сцену, і він сказав 1-му лейтенанту: «Містер Е.Л., я думаю, що цю лінію слід ще трохи переглянути; на неї не буде достатньо падіння». «Так, буде, Джексоне, — сказав лейтенант, — і, крім того, зброя мій, Джексон.» Коли він пересувався по баку, і його очі квапливо кинули погляд униз по лівому борту корабля, він сказав, ніби ловлячи погляди декого: «До побачення, хлопці», і капітану, що стояв поруч із ним: «До побачення! збройний майстер». Тепер він вийшов на платформу.
Я трохи постояв біля нього, хоча сам сидів на палубі бака. Мотузку надягали йому на голову і прив’язували до шиї. Чи була надія? Чи могла сцена зайти так далеко і закінчитись, не забравши життя цієї людини? Ні, я не думав. Було надто пізно. Мусить, ще мить піде у вічність. Я кинув оком на флагманський корабель. Фатальним сигналом до виконання вироку Суду став той миттєвий набіг. Я відвернувся й двічі чи тричі пройшовся по баковій палубі. Тепер кашкет був натягнутий на обличчя в’язня. Коли я наблизився до нього, з його вуст злетіли слова щирого благання: «О, Боже, змилуйся над моєю душею!