О, Боже, змилуйся над моїм духом. Я був великим грішником; Я бачу, що шлях грішника важкий, і я прийшов туди, куди ніколи не думав, що повинен бути, ось-ось зазнає насильницької смерті, і я бачу, що чеснота та релігія є бажаними речами, яких потрібно прагнути, щоб зробити людину щасливою в цьому житті, і якби я прожив своє життя заново, я вірю, що мій шлях був би іншим, і моє життя теж, було б доброчесним і релігійним». Тепер я заохотив його сподіватися на Боже милосердя через Христа». Тепер ви бачите, що ви були на неправильному шляху, а тепер ви б змінили це, і ми сподіваємося, що ви точно зробили це у своїх поглядах». «І менше ніж через годину, — продовжував ув’язнений, — я постану перед обличчям мого Бога». Була близько четвертої години дзвону, або десята, як говорив ув’язнений.
Його страта мала відбутися між десятою та дванадцятою годинами; ще за мить корабельний дзвін пробив десять, і на кораблі почалося хвилювання, яке порушило тишу, що панувала раніше. «Ось, — сказав бідолаха, — настала година моєї смерті! О, Боже, змилуйся наді мною! Дай мені сили зустріти мою загибель, яка незабаром мене спіткає! Дай мені трохи спокою, поки не настане остання хвилина!» «Я сказав йому, що, ймовірно, вони затримаються; треба подати сигнал із Камберленду, перш ніж підготуватися до останньої сцени». «Так, вони можуть відтягнути це до останнього моменту, але я б не хотів, щоб це відкладалося; і, о, нехай я не затримаюся довго на палубі». «Ти не будеш; твоє бажання буде задоволено, — відповів я, — але покладися на Ісуса; Він знає, що тобі належить страждати; Він тепер твоя єдина надія, єдине місце, де можна отримати силу». «О, так, мені немає допомоги в іншому місці; бідолашному грішнику, який не вимагає пом’якшення своїх гріхів.
Але важко так скоро померти — люта, злочинна смерть; і я не позбавив життя. Мені спало на думку, як сказав капітан, який прийшов до мене сьогодні вранці, що надія є, поки є життя, хоча він не дав мені її, і в мене немає жодної розумної надії прожити ще кілька хвилин. Ні-ні, друже мій, жодного!" "Але це правильно, я повинен сказати тобі, Джексоне, щоб пом'якшити, хоча й не повністю позбутися від думки, що твоя смерть, хоч і насильницька, не буде такою ж, як убивця на шибениці. Ви маєте покарання на зброї, відповідно до звичаїв служби на морі, і звинувачення, на яких ґрунтується ваш вирок, будуть відомі, оскільки вони справді є тяжким злочином на морі, але не вбивством. «Так, але, здається, я хотів би, щоб мене посадили на бак і мене застрелили». хвилювання цієї години та ганьба смерті на арці дадуть вам змогу з глибшою вдячністю оцінити блаженство того спокою небес, що збереться над душею, яка була втрачена і знайдена, яка була піддана вічній небезпеці і тепер врятована в незмінній безпеці.