— Об’єкт для відношення. — Врятуватися від утоплення. — Невелике посилання на Нью-Йорк шістдесят років тому. — Опис моєї першої школи і мого першого бичування. — Переїзд до Вустера, Роксбері та Бостона. — Зауваження про Бостон у 1798 році. — Мій батько вступає в партнерство. — Ошуканий. — Повернутися до Нью-Йорка на прохання мого діда по материнській лінії. — Повертайся до Бостона для навчання. — Вступити до школи. — Порівняння тодішнього і теперішнього часу, враховуючи переваги школи. — Жорстокість панів і опис покарання. — Був дуже травмований через погану компанію. — Сварка між хлопцями-різнокласниками. — Часті бійки, а не стан, який робить чоловік. — Безглуздя особистої образи. — Вузький шлях від травми. — Добра порада від хорошого хлопця. — Залиште моїх поганих товаришів і живіть іншим життям. — Покарання правопорушників публічним бичуванням. — Урок для мене.
Читачеві може бути неважливо, де і коли я народився, але, щоб почати, моїм місцем народження було місто Нью-Йорк 16 липня 1793 року. Першим актом мого життя, який я чітко пам’ятаю, було добровільно взяти камінь і розбити глиняну посудину, що належала старій жінці, яка жила в одному будинку зі мною. Мені тоді було близько трьох років. Що могло спонукати мене вчинити цей лихий посягання на володіння старої леді, я не можу сказати, за винятком того, що я хотів перевірити, чи зможу я вдарити його на певній відстані; у чому, на жаль для мене, я досяг успіху, оскільки на скаргу місіс.
Морелл, мій батько взяв мене через коліно, і струс його мускулистої руки змусив мене вирішувати ніколи більше не розбивати «глечик старої жінки». Я називаю цей дріб’язковий випадок, щоб проілюструвати правдивість того, що іноді називають вродженим гріхом або вродженою схильністю чи схильністю дітей чинити неправильно. Усі, хто виховував сім’ї, добре знайомі з цією справою і бачать необхідність спостерігати за початковим розвитком своїх дітей і перевіряти все, що не так, дотримуючись заповіді Біблії: «Виховуй дитину дорогою, якою вона має йти». Багато тих, хто зазнав ганебної смерті на ешафоті, стоячи з недоуздком на шиї, проголошували натовпу, що дивився на них, що якби їхні батьки виконали свій обов’язок, виправляючи їх за першу брехню чи першу дрібну крадіжку, вони, цілком ймовірно, були б врятовані від цієї передчасної смерті.