Бомбардування Алжиру лордом Ексмутом також є темою, яка має зацікавити світ, і, хоча вона змушена її стиснути, ця тема не постраждала від скорочення. Неодмінно, щоб автор книги добре знав мову, якою він пише, а також його предмет. Відповідальність або успіх цього тому я покладаю на тих моїх друзів, які спонукали мене написати його, як показує наступний уривок. 11 Я не знаю нічого, що принесло б мені більше задоволення, ніж читати розповідь про ваше життя. Після вашого від’їзду з Вашингтона містер Джей зауважив мені, що якщо ви віддасте йому свій рукопис, він негайно опублікує його.
Я сподіваюся, що ви зберете свої щоденники та олівці, і дасте нам їх у формі книги." VI Уривок із відповіді: — "Ви викликали в мене посмішку, коли говорили про написання історії мого життя. Ви знаєте, що автори книг, щоб бути успішними, повинні бути популярними. Якби президент Сполучених Штатів написав свою автобіографію, її прочитав би кожен, бо автор. Але коли людина зі звичайним життям намагається це зробити, її книга ризикує отримати щось більше, ніж звичайний прийом. Ще одне заперечення, мій стиль, мабуть, не влаштував би сентиментального читача. У ньому не було б достатньо розквіту, жодного красивого прояву емоцій, покидаючи рідний берег, жодного романтичного опису широкого простору океану; жодної деталі лову дельфіна з яскравим захопленням його вмираючими відтінками; заборонено ловити курку Матері Кері гачком; (назва птаха, яку ви обов’язково маєте латинською мовою), потім жахливий вплив, який це справило на свідомість забобонного моряка, який вважає смерть курки Матері Кері зловісною передовою якоїсь страшної катастрофи; ані жодного нападу захвату від першого погляду на Альбіон, окрім каталогу перших вражень, який завжди здається мені дуже плоским». Протягом усієї розповіді я не був особистим, за винятком випадків, коли цього вимагала індивідуальність.
Можливо, я повинен вибачитися перед читачем за скорочені слова, які в розмові зараховували б до категорії нецензурних, і деякий час вагався, перш ніж я відчув бажання вставити їх у теперішній формі; але після завершення я відчув, що, оскільки я прагнув дослівно в усіх коллоквіях і розмовах; читач легко обійшов би в цій розповіді те, що в будь-якому іншому випадку вважалося б помилкою. Історію контрабандиста я наводжу так само, як у мене було в щоденнику, як я також робив з усім, чого я не був очевидцем. Можливо, я пропустив лапки там, де вони належали, і я сподіваюся, що це помилка.
Егоїзму в автобіографії не уникнути, і якщо в цілому стиль зустрічає схвалення читача, значить, найвищі бажання та очікування автора реалізовані. С. Ф. Х.