') Російський літописець згадує про взаємну ненависть і заздрість Скопіна та кн. Дмитра (Никої, літ. 132; Літ. про заколот. 177-178). Звичайно, обережність Скопіна не виключає діяльної агітації його прибічників, і ми вже знаємо про її успіхи. У такому сенсі слід приймати і вказівку Подроби, років., виданий. Львів, про види Скопіна на престол. Але там повідомляється, що ще за життя останнього, з побоювання перед ним, цар доручив начальство над військом кя. Дмитру Шуйському, а Скопін прийняв це за образу. Якщо в плутаному викладі цього літопису не змішано тут призначення начальником війська кн. Дмитра після смерті Скопіна,. як кажуть інші джерела, то у наведеному факті можна було б бачити всю силу впливу на царя його брата (Літ. Львова, 1799, ІІІ, 249). Підозрілість пе залишала царя Василя і після смерті Скопіна. Є сучасна звістка, що невдовзі після цього цар піддав переслідуванням і ув'язненню осіб, які служили при Скопине та її слуг, можливо з метою вивідати його задуми (Денн. походу Сигизм. 601). Але це не завадило Шуйському заявляти свій смуток після смерті племінника...
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
[...ження] доручення останньому головного начальства: успіх Скопіна тільки остаточно налаштував проти нього кн. Дмитрія. При вступі Скопіна до Москви, він здалека стежив за ним, стоячи на валу міста, і при цьому голосно назвав його своїм суперником, так що всі звернули на це увагу (стор. 313—315). Ще з часу пропозиції Ляпунова, цар і брати його стали „тримати думку” проти Скопіна (Ник. літ., Літ. про заколот., Нов. літ. 108). Але за тим, після прибуття його до Москви, вже ясно виявляється тиск на царя його братів, а імена кн. Д. Шуйського та його дружини постійно згадуються при описі цих незгод (Ник. літ., Літ. про заколот., Нов. літ. 115; Додав. псков. л. 58; Сказан. про Скоп. 383; Видек., Денн. Сигізм., Рукоп. Філар. 25) 1). Вони звинувачували Скопіна в самовільній поступці Бексгольма або Корели (Відекінд, 139); вони підбурювали царя, стверджуючи, що Скопін шукає царства, і вони ж є дійовими особами на останньому бенкеті. Дізнавшись про катастрофу, що його спіткала, народ прямо кидається до будинку Д. Шуйського, щоб покінчити з ним, і тільки загін царського війська рятує його від шаленства натовпу 2). Свідчення письменників і особисто прихильних,
') "Князь Дмнтрей Ів. Шуйської з братією і з княгинею лелію злобу ім'я на нього чающі того, що він хоче бути царем" (Нов. років.) Никон. років. говорить „про колишню рені (сварку) між Скопіним і Дм. Шуйським з дружиною” (132).