братія міжгірського монастиря бша переселена в Спасо-Ниволаєвськиймон. при гирлі нар. Інгул. І в справах синодального архіву цього не видно. Ів справ архіву видно тільки те, що в 1786 році прибуло до києво-печерської лаври 17 ваштатних ченців скасованого ме- жигорсвого монастиря (ієромонахів 7, ієрод. 2, ченців 8, у тому числі два іподіакони). За лаврською відомістю за 2-у половину 1788 року почнеться тими, хто живе в лаврі, тільки десять міжгірців: ієромонахи: Карп 60 дит, Дорімедонт 50 л., ієродиякони: Гурій 50 л., Аркадій 40 л. ченці: Єлисей 35 л., Герман 35 л., Євфимій 72 л., Фаддей 70 л., Феодул 45 л., Гліб 38 років. Усі вони атестуються так: „З часу визначення їх у лавру жодних поганих справ за ними не помічено”.
Залишається сказати кілька слів про колонії Межигірського монастиря — про приписні в ньому обителі та подвір'я. Цих колоній було чотири: 1) Самарський монастир у Катеринославському намествічстві, у новомосковському повіті, 2) у Києво-Поділі монастирське подвір'я з церквою св. веломуч. Пантелеймона, 3) при польському кордоні в острові, що називався Демидівським, нова церква в ім'я Різдва Богородиці, 4) при місті Переяславі отчина монастирська село Дем'янці з двором монастирським та старою церквою в ім'я св. Бориса п Гліба.
Самарський пустельно-миколаївський монастир, через який міжгірці років десять тому так палко боролися з арх. Євгеном, не уникнув своєї долі бути зарахованим до відомства єватеринославської єпархії. Але монастир залишився за штатом, а великі володіння його ймовірно перейшли у світське відомство. Може бути до самарського монастиря переселилася частина міжигірців, бо при скасуванні міжгірського монастиря в самарському — за доповіддю архім. Амфілохія - було 12 ченців, а за відомостями в 1 січня. 1789, ми бачимо, що їх значиться вже 24 (7 ієром. 4 ієрод. н 13 ченців: з них 2 ієром. служили на чорноморському флоті).
Що ж до решти колоній києво-межигірського монастиря, то з ними звичайно надійшло було в точній силі 12 пункту указу імперагриці від 10 квіт. 1786 (про звернення пустелею в парафіяльні церкви).
НАЧЕРКИ З ІСТОРІЇ НІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ДО ХДШ ОГОЛІЛИ.
X.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Указом імператриці Катерини П-й від 10-го квіт., 1786 р. між іншим наказано: „Катедральний Києво-Софійський монастир перейменувати київським Софійським собором, визнач у ньому протопопа та інших священно- і церковно-священиків. собором".
На виконання цього найвищого наказу митрополит Самуїл визначив новий склад осіб, які служили при св. Софії, про що і повідомив синоду при рапореї від 2 вересня того ж таки 1786 року.
Відомість, хто саме священно[-н церковно служителі визначені до київського Софійського совору.