фест про слов'янський народний характер, що розкривається в його поезії. Ще більше, ніж у нас значення мала ця книга у західних слов'ян: вона була перекладена мовами сербська та італійська (гр. Медо Пучічем) і у витягу — на чеську (Штуром). Ще в 1831 р. (у Молві, що видається Надєждіним при Телескопі) Бодянський пробував свій талант у творі віршів на рідній мові. У 1835 році він видав невелику книжку під назвою: 'Еаські українські скарбниці* — досвід віршованої передачі помадорусски трьох малоросійських народних казок. „Скарби” належать до небагатьох творів малоросійської писемності, що вирізняються незвичайною чистотою мови. Так писали лише небагато... Віршова (форма, звичайно, забрала багато наївної краси у казок, але зміст їх залишився недоторканим ')•
У цей час, на думку імператора Миколи, повинні були влаштуватися при університетах кафедри „історії та літератури слов'янських прислівників”. Граф Уваров запропонував відправити за кордон Прейсу для петербурзького університету, гр. Строганов вказав на Бодянського для Москви. Цікаво, що висунуло та доставило йому кафедру? Судячи з розповідей сучасників, невідкидним і самим Бодянським, — його була критика, вміщена в „Московському Спостерігачі" на книгу Ф. Булгаріна „Росія в історичному, статистичному, географічному та літературному відношенні”. Суспільство зі своїми представниками у літературі з обуренням ставилося у напрямі Булгаріна. Виразником цього погляду в поезії був Пушкин... Стаття Бодянського в „Московському Спостерігачі" (1837, квітень, вн. I) була цілковитим, дотепним і вбивчо-жорстоким виразом цього погляду з боку науки і літературної критики.
Стаття справила сильне враження і в літературі, і в так званому вищому суспільстві... Бодянського було відправлено за кордон у 1837 році. Ще в чужих краях почав він переклад "Слов'янських старожитностей" Шафаріва, але Погодін видав перші книги цього твору так недбало, що в 1848 р. Бодянський повинен був знову передрукувати книгу. Про закордонне перебування сво-
’) Малоросійські вірші, під псевдонімом Боди Варвініа, Бодянський поміщав у „Молві”. 1833 р.
ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА