Прийом, наданий Скопіну, сильно подіяв на Шуйських. Кн. Дм. Шуйський, якому, через його невдалих дій, не було доручено начальство над військом, сподівався, що і Скопін зазнають невдачі у своєму підприємстві і повернеться додому також, як він сам повернувся з-під Калуги. Але, бачачи, що Скопну сприяє щастя і що він, завдяки своєму благоразумному і обережному управлінню, всіма поважаємо, він став ненавидіти його і заздрити йому. Це виявилося вже під час вступу Скопіна і Делагарді до Москви: стоячи на валу міста і побачивши здалеку Скопіна, Д. Шуйський голосно вигукнув: „ось іде ний суперник”. Багато бояр, що стояли поблизу Шуйського, почули ці слова, звернули на них увагу і припустили те, що згодом сталося. Звідси видно, якою мірою серце Дм. Шуйського було їсти злісною заздрістю. Він не тільки мав відомі честолюбні наміри, але навіть відкрито висловлював їх у присутності осіб, які його оточували. Так передає цей випадок голландець Геркман, який був у Росії за Михайла Федоровича і збирав відомості у очевидців (вид. Археогр. комміс. 313 - 314). Є також звістка, що сам цар до того був вражений сценою зустрічі Скопіна, що навіть вислав сказати йому, щоб він, перш ніж вирушить додому, заїхав у фортецю, де, подякувавши йому за послугу, надану йому, дорікнув проте його за те, що він задумує позбавити його престолу. Говорять ще, що, відмовившись від подібної думки, в запалі пояснення, Скопін все-таки радив Василеві залишити царство; так як щастя не сприяє його правлінню, а тому необхідно обрати іншого царя - царської крові, і цар Василь невидимому погодився з ним (Ден. пох. кор. Сигізм. 583-84).
За таких обставин у Москві настала низка урочистостей та бенкетів, на честь переможців. Цар, його брати і бояри, поспішали виказати їм— хто щиру, а хто уявну вдячність (Відек. 131; Всков. літ. 58). За те москвитяни висловлювали непідробну радість (Сказ. Паліцина, 230-31), яка випливала як із визнання заслуг Скопіна, так і із загального нерозташування в царській родині. Антипатія до царя цілком зрозуміла. Вигукнутий на площі в критичну хвилину безначалія, натовпом своїх прихильників, він не встиг встановити лад і примирив ворогуючі партії. Непоказ-
В. С. ІКОННІКОВ,