Бер вийшов із тієї широкої багатосторонньої школи природознавців, яка тепер стає переказом, зі школи, що виховалася під впливом могутніх ідей енциклопедизму, школи, що охоплює всю природу: фахівець, творець нової науки ембріології, оп, проте, ніколи не цурається наук моральних; він усвідомлював як їхнє велике, облагороджувальне значення, а й можливість досягти у яких до міцних, позитивних результатів. У літописах вітчизняної науки, географії, етнографії, археології— праці Бера назавжди займуть почесне місце і навряд чи виявляться зайвими.
Праці К. Е. Ейхвальда (р. 1795) щодо російської археологічної науки - менш важливі за внутрішнім гідністю їх, але стосуються не менш важливих і істотних питань. Запрошена пий професором до Казанського університету, Ейхвальд мав випадок здійснити в 1825—26 році вчену подорож Кавказом до Каспійського моря. Своє завдання він зрозумів широко: він хотів бути не лише мандрівником — натуралістом, а й географом, і етнографом, і навіть археологом. Плодом подорожі було широке його опис у 2-х томах (Регірііз) і 3 том, що обіймає „Давню географію Каспійського моря, Кавказу та південної Русії, за грецькими, римськими та іншими джерелами (Б. 1838). кращим. Ейхвальд не мав строгого вченого таланту і тверезості думки, як Бер у нього не рідкість зустріти ідеї надзвичайно фантастичного характеру. Так, напр. Чудь; на його основі побудована вся його етнографічна теорія древніх племен, що мешкали на північ від Чорного моря. Але дивно, звідки б греки могли чути російське ім'я Чуді, і ще дивніше, як могли б вони передати його ім'ям Скіфа. Фіноманія Ейхвальда відкинута наукою, але матеріал, зібраний у його книзі, та багато пояснень
ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА
досі мають своє невід'ємне значення. Подібно до Бера, і Ейхвальд був частково археологом: йому належить невеликий, але цікавий твір „Про чудські копальні“, тобто про ті місця або колодязі, з яких чудь добувала метали. На жаль, і ця праця багато втрачає у своїй вартості від етнографічних захоплень ученого — фінізмом. Істотно важливою частиною її слід визнати опис знарядь і предметів, знайдених у чудських копальнях, та опис деяких чудських старожитностей, що зберігаються в громадських і приватних зібраннях. Є звістка, що кілька років до смерті Ейхвальд працював над великим твором про речові старожитності Росії. Було б шкода, якби він залишився невиданим.
Доповідь свій А. А. Котляревський уклав словами, що такі натуралісти, як Бер і Ейхвальд, що заходять, мабуть, у чужу для них область історії та археології, були і будуть у ній завжди бажаними гостями.
У першому приватному засіданні Товариства 8 січня 1877 року було запропоновано такі повідомлення: