Щоковиді, була т, ск. горою на тій горі; то літописець, говорячи про Олегову Могилу, мав хоч десь згадати і про Щоковицю, тим часом про неї жодного разу не згадується у розповіді про події у Олегової Могили. Говорячи про побачення Юрія з Володимиром Галицьким на болоньї поблизу Олегової Могили, йому належало визначити це болоння близькістю Щевовиці, а не Олегової Могили, що знаходилася десь на Щековицькій горі, тим часом у літописі згадано тільки про одну Олегову Могилю, і навіть Мегіла була на самому болоні, ніж ніа такій високій горі, якою Щековида: „Володі мер прийде в Олговій Могилі і Дюрги прийде до нього.... і ту (у Олговій Могили) ся ціловаша, у Сетомля, на болоньї". Чи міг би висловитися так літописець, якби Олегова Могила не прилягала сама до болоні, перебувала десь на горі, що височіє над Подільською болонею? Це було б схоже на те, якби хтось сказав: ми прийшли до Щековицької церкви і тут, на болонії, поцілувалися...
Отже, на підставі вищевикладених міркувань ми вважаємо, що Олегова Могила була не на північній, а на західній стороні Києва; не проти Дніпра, а проти нар. Либідь; не на Щековицькій горі, а на західному схилі Старокиїв свого височини, поблизу Жидівської брами, що називалася згодом Львівською, тобто недалеко від сінної площі, що біля Скорбященської церкви. Між цією площею та нар. Либедіо не представляється іншої могили, крім тієї, де знаходиться нині університетська Обсерваторія. Без сумніву, це і є та могила, на якій був похований віщий Олег. Протиріччя в літописі про місце Олегової Могили не можна нічим іншим пояснити, як тільки тим, що літопис наш є літописне склепіння, що склалося з різних записів і що згадка про поховання Олега на горі Щевовіце є пізніша добавка особи, введеної в оману побачення князів у Олега.
На закінчення скажу, що нині назва Олегової Могили зовсім невідома у Київському народі. Переказ про неї остаточно втрачено.
Дмитрієвський монастир, влаштовані у Києві вел. т. Яяславом Ярославичем, його доля і місцевість.
Читання І Р. Лвбедище ва.
Одним із найдавніших монастирів Києва, сучасним монастирем Києво-Печерському, був монастир св. Димитрія, заснований вів. вн. Ізяславом-Дмитром на честь свого ангела. Ізяслав, будуючи монастир з церквою в ім'я святого, якого ім'я дано йому при хрещенні, наслідував у цьому випадку приклад отця свого Ярослава-Георгія, що збудував у Києві перед брамою св. Софії монастир Георгіївський. Прикладу Ізяслава у свою чергу підражали великі князі, що прямували за ним: Всеволод-Андрій, який побудував у Києві монастир Андріївський; Святополк-Михайло, який створив Золотоверхо-Михайлівську церкву, та Мстислав-Феодор, який заснував монастир Феодоровський, відомий у літописі під ім'ям Вотчого або Відняло.