у Москві. Видно, що в середовищі, що оточувала Своїна, були люди, ворожі йому, і, можливо, навіть приставлені для нагляду за сто діями ”), які поспішили донести дарунок про Скопину, виставляючи на вигляд, що він не надіслав винних до Москви. З цього часу цар Василь і брати його почали проти Скопіна „тримати думку” 2) (Мик. років.; Літ. про заколот., Нов. дит. — Латух. степів, кн., у Карамз. XII, пр. 433). Але не один Ляпунов був причиною такої «думки.11 Є звістка, що ще в поході воїни називали Скопіна «царем», тим часом як у Москві ненависть проти царя Шуйського віку до крайності (січ. 1610 р.) (Днів, пох. Снгнз. III, 512, в Істор. Бібд.). Брати царя заздрили успіху свого племінника, як Саул позаздрив Давидові, коли він поравив Голіафа, бо, зауважує літоисець, Саулу „співали дівиці перемогу в тисячах, а Давидові у темряві”. „Ми чули цар, казали вони, що племінник наш хоче бути, царем замість тебе", а вони чули, додає літописець, що „в народі" говорили: „цей князь, сильний і хоробрий, гідний бути царем; він урятував нас від нашестя латин, а місто наше, а місто наше, Так говорили в Москві, коли Скопін стояв ще в Олександрівській слободі (Додат. до псков. років. в Полі. Зібр. Р. років. V, 58. - Порівн. також Рукопис Філарета, 23-25). ІІом.тя щерічні змови (Сунбулова, в якому брало участь до 300 чол. і Количева) і недавнє хвилювання в Москві (Лет. про заколот. 165; Нік. 122; Нов. років. 107), що загрожує відпаданням до тушинського злодія, Шуйський, і без того підозрілий, і без того трепетав за свій престол і життя, повинен був піддатися тепер найсильнішим сумнівам на рахунок племінника, як пі запевняє літописець, що останній нічого навіть не знав про все це ("ніщо ж не веду". Додав. до псков. л. 58).
табору і небажанню піддавати Твер результатам взяття на якісь, ця риса може бути прекрасною характеристикою „милостивого боярина”.
') „Злі люди наклепники" (Нікон. л. і літ. про заколот.); „Нецин же наклепниці” (Нов. років.). З наступних нижче рядків відео, що проти Скопіна вже могли бути підозри.
*) У Нов. років. додано: „чаюїцн у ньому, але злодійському письму Црокоф'я Ляпунова, що бажає царем бути" (108).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]