Не легка справа мала Скопін на півночі. Якщо Шуйський міг розраховувати допоможе новгородців, з їхньої історичної зв'язку з прізвищем Шуйських (з часів Грозного) і нерозташування в Самозванцу (полонених їх у Новгороді топили у Волхові), то Пскові та її передмістях було зовсім протилежний настрой. Незабаром після вступу свого на престол, Шуйський просил у Пскові грошей і йому послали 900 р.; але „великі” люди та багаті гості знайшли у цьому випадку привід погубити своїх супротивників — менших людей, написавши до Москви, що менші ворожі царю, а послані з грошима — головні зрадники. Останніх посадили у в'язницю і лише псковські стрільці, які перебували в Москві, звільнили їх від подальших лих. Ця обставина сильно обурило народ у Пскові, звідки ворожий настрій поширився і на передмістя. Притому московський воєвода у Пскові (Петро Шереметєв) та дяк його (Ірамотін)*) привласнили собі палацові маєтки і утискували жителів, налаштувавши міцних в'язниць, яких раніше не бувало. Тим часом із Новгорода прийшло запрошення з'єднатися з ним і німцями, які мали невдовзі прийти на допомогу проти поляків і Самозванця. Вікова боротьба Пскова з німцями і старовинне суперництво з Новгородом висловилися і тепер - у відмові сприяти спільній справі; а 2 вер. 1608, Псков відчинив вже ворота тушинському воєводі, Фед. Плещеєву, випустивши у своїй понад 400 чол., які утримувалися у в'язниці, і спорядивши свій загін під Москву. Ворожий рух поширився й надалі: Івангород ірисягнув Самозванцю, а в Горішці не впустили навіть Скопіна, коли той хотів зайняти місто (ІІолн. зібр. рус. років. IV, псков. 1-а років. 322 - 26; років. про заколот. 144). У Пскові "великі" люди вступили у зносини з Новгородом, за що їх піддавали жорстоким тортурам і стратам (Псков. років. 326). Але, в той же час, і демократичний рух з Пскова повідомив Новгород, де чернь вже готувала зраду Скопіну, який, за порадою воєводи, що начальував в Новгороді, Міх. Ігн. Татіщева (іншим був кн.
') Біографія Грамотна вміщена нещодавно до Древ. н Нов. Ріс. 1878,
в. с. та коннвковг.