1-х, наведені нами історичні свідчення досить точно визначають, де. знаходився Дмитрієвський монастир у Києві; во
2-х, за часів Сильвестра Косова, як видно з рукописного Патерика, писаного при печерському архімандриті Йосипі Тризні (1647 - 1656 р.), наступнику Косова, була й інша думка про місцевість Дмитрівського монастиря, саме ніби він існував на Кю. нинішніх Ликах. Думка ця висловлена в заголовках житій преподобних Варлаама та Ісаї, які були ігуменами Дмитрівського монастиря. Назви ці читаються так: „Житіє преподобного отця Варлаама, іумена печерського, посем Св. Димитрія, що на Клові „Житіє ю святих отця нашого Ісаї, ігумена колишнього монастиря св. Дикірія, що на Клові”. При суперечності двох думок одночасних ■ ні на чому не заснованих, ми маємо право укласти, що жодна та їх не містить у собі історичного переказу, і обидва є лише бездоказовими припущеннями. Останнє припущення про існування Дмитрівського монастиря на Клові позитивно спростується свідченнями літопису та печерського Патерика, з яких видно, що на Клові був монастир не св. Дмитра, а Смефанеч із церквою на честь Влахернської ікони Божої Матері, заснований преподобним Стефаном, 3-м ігуменом печерського монастиря. Залишки фундаментів цієї церкви ховаються нині під будівлею київського жіночого училища духовного відомства, до якого колись містилася 1-а київська гімназія. Південна частина Лінок, а тепер у народі називається Єловом.
ЗД ■ « 9. р. шимпі
- Думку Сильвестра Косеова можна вважати і мало чим відмінні від думки, що міститься в руководному Патерику Трнані. Кесон не сказав прямо, що Дмитрієвський монастир перебував у печерській частині Києва; він тільки каже: Ієгая (їда шопавієгв іуіко ріас ієщ пі&Шеко топавієги ріесзагекіє^о, між те#рр н іолів також недалеко від віявонечерської ладо: ЖШ іРР Ж
1 Іл ІЙПЛТЦ
туР",
Про місцезнаходження стародавнього Вієвеїого івеннгород
Чздріє В. Б. Атієвіїч.
У стародавніх російських літописах і в документах XV - XVI століть згадуються чотири міста, що носять ім'я Звенигорода:
1) З 1096 року ми маємо відомості про стольному місті, Звенигороді Червенському, існуючому і донині в Галичині в Бережанському окрузі.
2) У XVI столітті вже згадується Звенигород Московський, інне уїдний місто Московської губернії.
3) У документах першої половини XVI століття зустрічаємо до Брацлавської землі Звенигород степовий або Брацлавський, нині повітове місто Київської губернії.