іст. 1847, № 9, стор. 20) 1). Утім, Татищев „відзначався злим серцем, що не забувало образи” (Марж. 301). Він увійшов у близькі стосунки з Василем Шуйським і разом з ним керував повстанням проти Самозванця (ib. 303 і щоден. Марини у вид. Устрялова, 168. Hist. Rus. Monum. II, 118). Улюбленець останнього, Басманов, незважаючи на надану нещодавно послугу Татищеву, впав під ударом його ножа (Буссов, 60, Марж. 303). У переговорах з поляками, ведення яких було йому доручено за Самозванця і Шуйського, він відзначався зухвалими промовами (Historica Russiae Monumenta, II, Dyaryusz dziejów Moskiewskich i legacyi Posłów etc. 127—130, 133—135). Змова проти Самозванця зблизила Татищева з Шуйським: останній доручив йому разом зі своїм братом, Дмитром Шуйським, перенесення мощей Дмитра Углицького (Маржер. 304), а потім ми зустрічаємо Татищева воєводою в Новгороді (Карамз. XII, 89), важливому на той час за своїм прикордонним становищем. Отже, що могло бути причиною невдоволення проти людини, яка відзначалася такими крайніми проявами патріотичного почуття, і чи може він бути запідозрений у цьому випадку в зраді?
Татищев був людина книжковий і релігійний, відданий до фанатизму, гідного кращого справи, своїм переконанням 2). Але ні патріотизм, ні релігійність не врятували його від насильницького способу дій, яким відрізнялася тодішня російська адміністрація, особливо в областях. У людей, подібних до Татищева, ці крайнощі часто примиряються дуже зручно і навіть прикривають ті недоліки, які в інших прямо впадають у вічі. Однак зберігся опис його майна, що займає 40 друкованих сторінок. ниц, початок якої, на жаль, втрачено. З неї видно, що Татищев був заможний: у ній перераховані багаті одягу, золоті, шиті перлами, часто шовкові чи оксамитові, на хутрах; хутра, білизна та полотно; зброю та збруя, викладені се-
Іі У зазначеному оповіді Татищев називається „добрим православ'я поборником”, 20.
*) В онісі його майна ми зустрічаємо наступні книги: Шестодень, Псалтир, Трефолою, Космографію. У ній-же значаться 65 образів і дві пари четок (Час. Моск. заг. іст. VIII, 34).
князь Михайло василькннч скоаїн-шгйокий.