') М. А. Нсзиирич дуже обов'язково повідомляв мені про хід своїх розкопок і про розташування помічених ним гробниць і пожертвував більшу частину знайдених ним предметів у музей Університету св.
Володимира.
Білгородка та знайдений у ній змійовик.
(Чер.-Е'.каія м?: аі).
Читання І. П. Хрущі.
За 19 верст від Києва за пряним напрямком на захід, за п'ять верст від києво-жнтомирського шосе, знаходиться містечко Білгородка, розташоване на правому, дуже крутому в цьому місці, березі річки Ірпені, що впадає в Дніпро трохи вище за передмістя Куренівка.
Ще Карамзін вказав у Білогородці давній Володимирів Білгород, хоча й назвав помилково Ірпінь, „Руппнио* (Іст. Держ. Рос. I, 134 і прим. 468). Улюблене місто св. Володимира відігравало видатну роль протягом цілих двох століть. Єпископський стіл був заснований у Білгороді одночасно із запровадженням у Росії християнства. Літопис ХІ-го століття зберіг імена білгородських єпископів при описі київських церковних урочистостей. Десять таких імен і донині поминаються на проскомидії кожної літургії у вбогій білгородській церкві. У ХІІ-му столітті Білгород давався в уділ князю, який призначався на велике княжіння Київське. Доля Києва часто залежала від „міцного“ Білгорода, яким називає його Карамзін. Зате чимало облог витримав Білгород в епоху міжусобних війн за золотий стіл київський. Великий князь Рюрик Ростиславич особливо любив Білгород: він посадив там свого старшого сина Ростислава і спорудив кам'яний храм в ім'я св. апостолів Петра і Павла. Єпископом у Білгород він поставив свого духівника, ігумена видубицького Адріана. При цьому
ВИГОРОДКА І ЗНАЙДЕНИЙ У НІЙ ЗІЙКВІК. ЗДЗ
а великому князю відбулося в Білгороді одруження його сина, Ростислава, з знатною нареченою півночі, Верхуславою, дочкою Всеволода Велике Гніздо. Єпископ Максим із софійськими попами вінчав Ростислава у церкві св. апостолів.,
Нині у Білгородці знаходиться лише одна церква Воскресіння, дерев'яна, нещодавня споруда. Однак пам'ять про інші церкви, що колись були в Білгороді, ще збереглася у місцевих жителів. Так, один пустельний пагорб зветься горбом св. Миколи, а на те місце, де старою була церква св. апостолів щороку ходять святити вербу, незважаючи на далеку відстань від нині існуючої церкви.
З боку Києва Білгородку оточують вали. Земляні ворота і рови збереглися з усією чіткістю плану стародавніх укріплень. Біля нинішньої церкви знаходиться внутрішній вал з гесьма глибоким ровом, що оточував у давнину княжий двір з південного та сходового боку. Під нетовстим шаром землі, поросла травою, видно правильну кладку нз дубового зрубу, що зміцнював насип.