але навіть у сторонніх іноді маловідомих особистостей мети натовпу здобувачів, які намагалися відбити вакантне господарське місце одне в одного, або навіть купити його під живим воєводою. Внаслідок цього становище молдо-влахійських господарів було вкрай слизьке. Вони, за висловом одного дослідника, були злічені подібно метеорам, дивуючи сусідні держави, змушуючи іноді побоюватися навіть турів за владу свою в цих легко займистих князівствах ]). До неподобства довгі переліки молдо-злах своїх воєвод XVI століття, що наводяться Палаузовим *) і Голубинським'3), вельми красномовно підтверджують це. Так, у Молдавії у другій половині XVI століття, менш як у 45 років (з 1552 по 1595 р.) змінилося десять воєвод; а у Валахії зі смерті Раду IV і до вступу на господарство Михайла Хороброго, з 1508 до 1592р. змінилося дев'ятнадцять господарів, причому тільки один Олександр II (1567 - 1574 рр..), Помер, носячи князівську гідність; інші ж вісімнадцять загинули або від отрути, або у вигнанні, або в ув'язненні 4).— Порівняно трохи щасливіше за попередні господарські пологи почало князювати в молдовлахійських землях, або точніше в Молдові, прізвище Могил. Майже протягом 17 років (з 1595 по 1612 рр.) Порта, задоволена покірністю Могил, мало турбувала керовану ними країну своїм втручанням у її політичні справи, і хоча не можна сказати, щоб у зазначений час Могили зовсім спокійно сиділи на господарі. у їхніх руках. Але в кінці зазначеного часу і прізвище Могил спіткала спільна доля всіх молдо-влахійських господарів. Трансільванський воєвода Сигізмунд Баторій, переслідуючи деякі своєкорисливі цілі, доніс султанові, що молдавський господар Костянтин Могола глибоко
') 11а.гаузова, Румунські господарства в історико-політичному відношенні, в Отеч. Запвс. за 1669 р. Л * 9-12.
*) Рухин. господарювання.
*) Короткий нарис історії правосл. церков болгарської, сербської та румунської, стор 340-343.
*) Румунськ. держави.
*) Див. Голубинського, Нарис орав. церков бол. та ін. стор 343, прнмеч. 8.
БІОГРЛФЖЧКСЬКИ СЮД. ПРО ПЕТР могил до ПОСВ. КГО В САН шп.
відданий його ворогам — полякам і приділяє своєму тестеві Стефану Потоцькому частину державних доходів. Султана це підірвало я він, змінивши Костянтина Могилу, надав молдавське господарево якомусь шукачеві пригод Стефану Томзе. Костянтин Могила зважився було зброєю відстоювати свої права і, підтримуваний Польщею, розпочав похід проти Оттоманської Порти, але в битві був розбитий на голову і взятий у полон *). Щоправда, прізвище Могил і після цього не відмовлялося від своїх володарських прав на молдо-влахійські землі і не втрачало надії знову зайняти в них господарський престол, але нерозташування, що посилювалося, до цього прізвища Порти робило подібне бажання важко здійсненним.