Муханов, який видав в 1835 р. Записки Жолкевського, в додатку до них помістив раебор показань про смерть Скопіна-Шуйського (304-310), якими вже користувався Карамзін, а в тому числі і Рукописи Філарета в наведеному вище витягу; але у своєму розборі він обмежується виправданням царя Шуйського і визнає, що Скопін помер від сильної кровотечі (Ерівіахіз, Наетогг'адіа пагішп), якого не вміли тоді вгамувати2). На підтвердження своїх доказів онъсеи-
*) У цьому виданні Записок останнього читаємо: „Тим часом Скопін, у той час, коли він найкращим чином вів справи, помер отруєний (як спершу ширилися чутки) за наклепами Шуйського, внаслідок ревнощів, що були між ними; після ж розпитувань виявилося, що він помер від лихоманки" (63).
*) Може бути нецікавий приклад у цьому відношенні
В. С. ІКОННІКОВ,
ється на протиріччя джерел. Втім для історії питання необхідно помітити, що Муханов прийшов у невимушено іншим висновкам, коли головні його джерела (Рукопис Філарета і Записки Жолвів Свого) були видані в більш справному вигляді і піддані новому розбору.
Арцибашев зазначає лише „невідповідну до хвороби Скопина безглуздість звістки про псування” (III, 233).
Бутурлін каже так: „Чи справді Скопін отруєний? Доказів злочину не було, та й бути не могло, бо природно, що ніхто не насмілювався приступити до розслідування сумної події, що накликала підозри на осіб, настільки наближених до царя. З іншого боку, чи слід сліпо вірити масі народній, завжди готовій приписувати насильству раптову кончину знаменитих мужів. Із сучасних письменників тільки псковський літописець і німець Бер (Буссов) звинувачують в отруєнні Скопіна, перший самого царя, а останній дружину кн. Д. Шуйського. Але Бер ворог Василія і недоброзичливець росіян. Псковський літопис, писаний у видатному дусі ненависті до всіх вищих станів Росії і царя, також не повинен був засумніватися дати віру наклепам". Автор цих слів, спростовуючи обидва свідчення записками Жолкевського, тим не менш додає: „Але якщо дійсно Василій сам не чужий був підступного задуму на погублення Скопіна, то суд божий не забарився здійснитися над злочинним вінценосцем" (Іст. смут. час. III, 133—35). Однак у Псковському літописі, при всій неприязні його до царя Василія, заявляється, що виною смерті Скопіна був не він, а його брати, проти яких і спрямоване було обурення народу (Повн. зібр. літ. V,