Blu42 Media

Частина 8

сторінка 145/280

чутка про цю подію незабаром поширилася по Росії і що про ієн повідомили самі росіяни, які ще недавно служили Шуйскому, а розглянуті вище звістки переконують, що повідомлення Буссова не було вигадане їм особисто, а випіо з середовища, ближчого до подій. Теж слід сказати і щодо обвинувачення у цій справі царя Василя; подібна підозра справді існувала. Багатьом воно було навіть логічно вірно: всі знали невдоволення, заявлене Скопіну царем, пропозицію Ляпунова тощо факти. Буссов був відлунням цих думок і, через неприхильність до ц. Шуйському, тільки надав своєму звістці різкіший характер.

Жолкевський не б'є на такий ефект. Відомі взагалі обережність і поміркованість Жолкевського в вироках і думках, що надають таку ціну його запискам про Росію того часу. Проти нього, мабуть, міг би існувати такий самий аргумент, як і проти Буссова, тобто, що він не був у цей час у Москві. Жовкевський прибув туди лише у вересні 1610 р., коли чутки про подію до певної міри вщухли. Але тут є нове міркування. Ми знаємо місце Записок Жолкевського по 1-му виданню Муханова, що належить сюди. З нього можна зробити висновок, що Жолкевський чудово знав про підозри проти Шуйського; Однак інші дані, отримані ним на місці, у Москві, змусили його сказати, що смерть Скопіна трапилася від лихоманки. Відомо, що Скопін хворів деякий час, а хвороба його мала супроводжуватися лихоманкою: ось мотив для пояснення. Але, крім того, після приїзду до Москви, Жолкевський необхідно став у дуже близькі стосунки до Шуйських. З ними він вирушив і до Смоленська, і до Варшави: ось де і в кого була повна можливість для Жолкевського отримати певні відомості про подію, яка цікавила всіх.

Але і з таким важливим джерелом, як Записки Жолкевського, відбулася майже така ж трансформація, як і з Рукопом. Філарет. В одному зі списків їх (що належить Спб. публ. бібл., з бібл. Залуських) опущено навіть звістку Жолкевського про початкове свідчення (тобто насильницької смерті Скопіна), а говориться тільки: „Помер від лихоманки 0. Звідси ясно, що рукопис подверга¬ (Спб. 1871 р.) Муха-

В. С. ІКОННІКОВ,