Чи був Василь очевидцем засліплення? Звісно, не був. А коли був свідком засліплення, то був і свідком упіймання князя і супроводжував його до Руху, і бачив попаддю, що мила закривавлену сорочку князя. Але от ні з чого не видно. З усього цього він знає, що Василько йому міг розповісти. Та він не міг бути свідком усього цього. Василько був спійманий без своїх людей, та й він не був його людиною. Іди до свого тезу, а не до пана свого, каже йому Давид, посилаючи його до Василька, з яким він і зблизився на Вакеєвому дворі у Володимирі і вперше дізнався про задуми Василька. Ні Святополк, ні Давид не могли його послати з катами, він не був серед людей, подібних до Сновида-сліпителя. То звідки він узяв усі ці подробиці?
Схиляючи Василька покласти помсту на Бога, він міг заспокоїти мстиву душу князя обіцянкою описати злодіяння, щоб те, що трапилося, було відомо всім князям-братам і всім російським людям. З цією метою Василько і міг розповісти йому всі свої враження з тих пір, як прислали до Видубицького монастиря кликати його до Святополка на іменини.
Ніхто, крім самого мученика, не міг з такою точністю передати всі обставини події. Сліпому пам'ятна була хвилина, коли в його очах Торчин гострив ніж, і як притиснули його дошками перед страшними тортурами. Закликаючи до праведного суду, Василько постарався дізнатися про всіх людей Святополкових під час шляху: він ще до осліплення десять верст проїхав з ними і міг дізнатися, що Торчина звали Беренді: решту чоловіків Святополкових він і раніше міг знати.
НАДАННЯ ПРО ВАСИЛЬКИ РОСТИСЛАВИ Ч®.
Після першого болісного болю, Василько зомлів і опритомнів тільки в іншому місті, Здвиженці. І багато нічого не знаємо, що відбувалося в цей проміжок часу. З того часу, як прийшов до тями князь, ми знову знаємо все те, що він відчував, чув, говорив, вимагаючи закривавлену сорочку, яку віддали мити, і в якій він хотів стати перед Всевишнім Суддею. Ваєлько пам'ятав і важкий шлях по замерзлому бруду аж де Володимира-Волинського.
Таким чином, живим джерелом Василя була розповідь самого Василька Ростиславича. Епізод про перемир'я у Києві, де автор наводить слова Мономаха, він швидше за все дізнався у Києві. Він не завжди жив у Володимирі-це очевидно з його слів: "Мені існує тоді у Володимирі". Про решту подій, пов'язаних із засліпленням Василька, автор розповідає як усі літописці. Подробиці під час облоги Володимира-Волинського вказують на те, що все, що стосувалося цього міста, було близько відоме автору. Він там мешкав. Докладніше відомі автору події у таборі волипських та галицьких князів, ніж події у таборі Святополка-Михайла.