Частина 6

') Яків Делагарді народився в червні 1588 р. (Рієгег'з Бпіієгз. Ьехіс. VI, 926; Бісііоп. депёг. Де Ьіо^гареє еі Д'Ьізіоіге, раг БегоЬгу еі ВаоЬеІе 1580, як сказано в Родосл. Книга кя. П. Долгорукова (Ш, 91). У такому разі свідчення Долина, що у 1609 – 10 рр.. Делагарді йшов 27 рік - цілком вірно (Іст. швед. госуд. Олофа Даліна, ч. III, т. II, 796). Від батька Яків Делагарді успадкував титул барона Колькського і Рунзького (Родосл. Долгор., 90; пор. Петрея Іст. Моск. княж. 9); а в 1615 р., за свої подвиги, він був зведений королем Густавом-Адольфом в графську гідність (у Петрея він названий графом Лехським) - це було єдине пожалування за все царювання Густава-Адольфа. Вищою похвалою військового таланту Делагарді служить те, що під керівництвом його і Єверта Горна - двох кращих полководців півночі - утворився сам Густав-Адольф (Шлоссер, Всесвіт. історія, XIV, 164, 173 - 174). Яків Делагарді обіймав посади: рейхсрата, державного маршала, президента військової колегії та генерал-губернатора Ліфляндів та Естляндії, а по кончині Густава-Адольфа перебував у числі державних опікунів під час малоліття королеви Христини. Він був одружений на Євві Бразі, дочці графа Магнуса Бразі. Один із синів їх, Магнус-Гавриїл Делагарді, брав участь у еваш шведського посла на Олівському конгресі і був державним шцлерон, членом урядової ради в малолітство Карла XII і генерал-директором юстиції Шведського королівства. Граф Яків Делагарді помер 12 серпня 1652 р. (Долгоруков, Родосл. III, 91, Далин, 659 і ВегоЬгу еі ВаоЬеІеі, 1518). Після взяття Новгорода, він вивіз великі багатства до Швеції, на які побудував чудові палати в Стокгольмі, а біля нього замок (Ядро Рос. Іст. Манкієва, 364 і т.д.).