нов відвалюються; при цьому трапляється, що на стороні урвища помічається в розрізі отвір печери, передня частина якої впала вниз разом з укосом пагорба, продовження ж заглиблюється в гору, уявляючи хід, ясно окреслений у лесі, зазвичай до 2' з висоти своєї занесений чорнова землі. Деякі з первісних печер в історичне вже час отримали нове призначення, що заслонило від уваги дослідників первісне їх значення. У XI столітті ченці, що присвятили себе самотньому життю, шукали в печерах притулку для пустельництва. У літописному оповіді про заснування Печерського монастиря зазначено, що св. Антоній оселився в готовій печері, в яку раніше приходив молитися берестівський священик, згодом митрополит Іларіон, який, за переказами, і викопав її; потім ця печера була розширена працями Антонія і його сподвижників і перетворилася на цілий печерний монастир; чи користувалися ченці XI століття древніми, первісними печерами, чи, з їхньої зразком, копали нові, у разі, релігійне значення печер стало загальновідомим і походження будь-якої, знову відкривалася, печери, зазвичай відносили до часу пустельножительства. Внаслідок упередженої думки, дослідники і описувачі старовини, отримавши відомості про кожну знову помічену печеру, припускали, що вона вказує на існував там колись монастир; іноді дійсно знаходили в літописі або в архівних документах сліди обителі, що була приблизно в даній місцевості в більш пізній час, іноді ж існування печери становило привід у здогадах про існування монастиря, історичні сліди якого не дійшли до нас. Так покійний М. А. Максимович, на підставі печери, відкритої біля села Лісників, вказав на існування там стародавнього Гнилецького монастиря; у відомостях, повідомлених Київських губерн. відомостях 1857 - 8 р. про печери у с. Пирогова, вони вказані як сліди стародавнього пустельного проживання; м. Похилевичт передбачає залишки церков і монастирів у печерах біля Межигір'я, Світка та Лісників тощо.
Не заперечуючи, що багато печер набули в християнський час на Русі релігійного значення, що були розширені ченцями і звернені в монастирські келії, і навіть у печерні церкви, я вважаю, що походження печерних споруд належить до іншої, набагато
АРХЕОЛОГІЧНІ ЗНАХІДКИ ТА РОЗКОПКИ П КИЇВСЬКИЙ ГУБ. 1876 р. 247
баїєї древньої епосі, і що спочатку вони служили житлами первісним насельникам берегів Дніпра в епоху кам'яного віку.
На невеликому просторі (близько 100 верст) уздовж за течією Дніпра, від Межигір'я до села Монастирка, мені вдалося оглянути або зібрати відомості про 45 печерів, викопаних у лісі; з яких тільки 7 ') можуть бути віднесені з більшою або меншою ймовірністю до печер, що мали зв'язок з пустельножительством. Бот перелік відомих мені печер: