між теагом; становище Спопіпа в даний час на стільки вже поліпшилося, що союзним військам залишалося тільки спрямувати свої сили на короля і змусить його з Росії, поки він не встиг ще посилитися. Наближення Оконіпа змусило тушенців піти; у Скопіна було свого війська 18.000, але до них приєдналися війська Шереметєва, московські Загони; у нього було шведське військо. Московські загони сміливо сягали Калуги, де зосереджувалися сиди Самозванця. Король почував себе безсилим у чужій країні. Чяєло ж обложених у Смоленську налічували до 70,000 чоловік (Соловйов, VIII, 2.86, 812; Карамзін, XII, 100-106). Одне наближення Скопіна в Москві полегшило підвезення припасів і негайно знизило ціни на хліб, дозволивши до певної ступеня істотне питання смути під час оподаткування столиці (Лет. про заколот. 1674-176; Нов. років. 109 - 114; Нікої. 124). План походу проти короля справді існував аіце в Олександрівській слободі; після, після вчинку Ляпунова, цар відправив листа до Скопіна і вимагав прибита його до Москви, щоб віддати йому почесті, пристойні переможцю Дедагарді був на стороні походу, як побачимо далі. Жолвевський також знаходить, що становище Скопіна в той час було настільки вигідне, а поляки були настільки обмежені, що останнім залишався один засіб — припинити військові дії і відступити з честю, про що незабаром і відбулося рішення польського сенату, що ухвалив приступити до трактату з Росією.
') Бочка жита, що продавалася по 20 злотих. (15 руб.), коштувала тепер 3 злоті. (2 р. 25 к.) (Жовкевський, 43). "На Москві була дорога велика, купівлю четвер жита 7 руб." (Никої. 112), тобто 23 '/з нині. срібні.
*) «Йому ж (Скопіну) що стоїть тоді з виттям, з Німці і Руссю, в Олександрові слободі, хочу йти на безбожного короля липневого під Смоленськ на зіпсуття граду, Богу ж так звільнивши всім злим на нас бути гріх заради наших, не збулася його думка: наказує йому до себе в цар. місто. Москву нріїті, дару заради і честі, і цілування, і звеселитися з нам разом і віддати йому переможна. Він же беззлобний ні в умі цього думки про царство, але тільки постраждати іротиву безбожних за Божі церкви, і за царя свого дядька, і за все православне християнство; і не розумі дядько лукавства і злі думки, і не хотієте лухати царського новелення, і прийде до царя" (Нрібаві. "до нсков. л. 58).
в. с. шсовників,
про припинення кровопролиття; а тим часом загін шведського війська, що знову прибув, встиг на шляху до Москви розсіяти польські війська. У той самий час спіткала смерть Скопіна (Зпп. Жовк. 1-е вид. 60-64; 2-е вид. 35-68). За іншими, звичайно, спонуканнями бажала виконання того ж плавати мати Скопіна. З'явившись в Олександрівську слободу, вона переконувала його не їздити до Москви, знаючи без сумніву тамтешній настрій умів').