не робити зла царському сімейству, причому перераховуються найрізноманітніші види зла. Між ними багато хто ставиться до того роду зазіхання на життя, яке називалося тоді „псуванням”, але тут же згадуються й такі засоби, які ясно вказують на страх отруєння (Акти Експед., II, № 10). Звідси без сумніву походила прихильність з боку Бориса до лікарів, що звернула на себе увагу сучасників: при ньому полягало кілька медиків, які жили так само розкішно, як бояри, але, без дозволу царя, вони не мають права лікувати сторонніх (Бусов, 19-21). Цар Шуйський, бачачи небезпеку з боку Болотникова, також вдався було до насильства. Він прийняв пропозицію німця Фідлера отруїти Болотникова у Калузі. Фідлер дав клятву, що він погубить його отрутою, якою обіцяв, причому він отримав від царя коня і 100 руб., а в разі успіху йому обіцяно було дати ще 100 душ селян і 300 руб. щорічна пенсія. Але, приїхавши до Калуги, Фідлер відкрив усе Болотникову і видав отруту. Згодом він потрапив у руки Шуйскому і був засланий до Сибіру (Буссов, 85-86).
Взагалі, у смутні епохи факти насильницької смерті стають більш звичайними. Подивимося тепер на ознаки хвороби Скопіна-Шуйського, як опі описуються в сучасних звістках. Про них ми вже згадували: це сильна кровотеча
[Після] обіду він пішов на вишку, з якої любив оглядати Москву, а коли зійшов униз, то негайно відчув себе зле. Хвороба його супроводжувалася конвульсіями („зламання”), і крововиливом з носа та вух, за якими настала смерть із сильною зміною тіла („на вугілля почорнівши”). Близько третьої години дня Бориса вже не стало. Маржерет каже, що він помер від апоплексії (295). Утім, при апоплексії втрата свідомості настає раптом, тоді як при отруєнні свідомість затьмарюється поступово (Практич. токсикол. Бербера, 95). Борис встиг розпорядитися про своє постриження, а на запитання про долю Росії відповідав: „як завгодно Богу і земству” (Масса, 136; Th. Smithes, Voyage and entertain. in Russia [Подорож і прийом у Росії], Lond. 1609, 25). Про крововилив див. у листі Дм. Самозванця до Мнішека, у Нємцевича, II, 530; Карамз. XI, приміт. 304).
Борис відрізнявся дородством, будучи невисокого зросту, і страждав на подагру, що заважала йому ходити (Масса, 137).
Ці дані необхідно мати на увазі, пояснюючи роду смерті Бориса.
сом і ротом (Рукоп. Філар. 26; Никон. років. 132; Літ. про заколот. 177; Нов. років. 114; в останніх трьох говориться тільки про кровотечу "з носа"), лихоманка (Жолкевський), ступінь тривалості хвороби (8 - 14 днів) поетичними фарбами, на шкоду історичному викладу, ми могли б приєднати ще кілька рис, які доповнюють ці дані,).