8 січня 1875 відбулося загальне засідання. Д. член А. Ф. Бистявовсвій читав повідомлення: „Історичний очерв смертної кари в Росії* (див. у відділі статей).
Наступне приватне засідання відбувалося 19 січня.
Голова Товариства В. С. Іконніков заявив про важливість та користь довідкового історичного словника. До складу повного довідкового словника повинні увійти: а) особисті імена, б) назви географічна та в) предметні терміни. Але, у видах нагальної потреби, спочатку, досить було обмежитися складанням словника предметних термінів. За вислуханням вищевикладеної пропозиції, постановлено було скласти комісію, під головуванням В. С. Іконнікова, з пп. членів Малишевського, Воронова, Тернівського, Задерацького та Тумасова, для приготування до найближчого засідання доповіді про способи виконання вищевикладеної пропозиції.
Після того д. член С. Т. Голубєв прочитав повідомлення: „Біографічна інформація про Петра Могила, до посвяти його в сан києвопечерського архімандрита* (див. у відділі статей).
У приватному засіданні, що відбувалося 9 лютого, вислухано заяву м. бібліотекаря при Варшавському університеті м. Микуцького з проханням збирати імена річок та населених місць у південно-західному краї. Визначили: прийняти до відома та обговорити у зазначеній вище воммісії.
З нагоди святкування десятиліття Московського Археологічного Товариства, Суспільство Нестора літописця ухвалило надіслати вищезгаданому Товариству вітальну адресу і тут же перед-
') Напеч. у ДреЬ. та Нов. Ріс. 1876 р.
ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА
дожило обрати в почесні члени голови Московського Археологічного Товариства, графа; Олексія Сергійовича Уварова, який і був одноголосно обраний.
Д. член В. І. Модестов зробив повідомлення про написи на ольвійських каїнах, що належать університету Св. Володимира. Один із цих каменів був досліджений Келером, який бачив його в Тульчині, і напис був виданий. Написи на інших двох каменях прочитані референтом. З них видно, що написи, як і саме каміння, мали присвяту (вотивне) значення *).
Д. член П. П. Розанов представив до уваги Товариства зібрані ним місцеві перекази про Куликівську битву в Дмитрівському монастирі, що знаходиться за 40 верст від місця побоїща. Перекази ці зосереджуються у Дмитра Донського та Пересвіту (див. у відділі статей).
На закінчення Товариство слухало доповідь комісії з складання історичного словника, причому розподілені були заняття між пгт. членами, які виявили згоду прийняти він цю працю.
26 лютого д. чл. О. Д. Воронов повідомив „про поширення християнства серед Лужичан”, а д. чл. О. В. Розов „про походження назви м. Києва”.