і воно було повернено, а з винуватців її одні поплатилися засланням (кн. Ів. Катирьов, Юр. Трубецькой, Ів. Троєкуров), інших стратили (Літ. про заколот. 130). Подальші дії під начальством вже самого царя ні в чому не привели: Самозванець спокійно утвердився в Тушині. Ні в чому не навів і договір (25 липня 1608 р.), укладений між царем і польським урядом, що обезпечував межі обох держав і виведення поляків іг Росії, оскільки останні тепер цілком розраховували на успіх. То була пора страшного політичного розкладання в Московській державі: за обідами та бенкетами родичі домовлялися між собою, кому служити цареві, а кому царіву, і потім роз'їжджалися, щоб у разі торжества одного з них, мати захист і тут, і там; вони переїжджали з одного табору в інший, маючи славу під ім'ям перельотів. Отримавши платню в Москві, вони знову вимагали його в Тушині; їх терпіли, хоч і поляки, і козаки їм не вірили. Дворяни і купці за гроші доставляли в Тушино все необхідне, а хто доносив на них цареві - мав славу навушником. Вельможі, що оточували царя, відрізнялися двоєдушністю: служили йому язиком, а не душею і тілом, - каже сучасник; зрада в клятві та слові повторювалася на кожному кроці (Сказання про облогу Троїцького монастиря, Наліцина, глава УІ).
Звичайно, при такому настрої суспільства очікувати сприятливого повороту для Шуйського було важко, і він мав звернутися до сторонньої допомоги. Вже неодноразово пропонував йому своє сприяння Карл IX, особисто ворожий Польщі; але московський уряд не тільки не висловлював своєї згоди на це, але навіть ображався подібними пропозиціями, заявляючи, що в його державі „смути немає ніякої”, а каламутять лише злодії та розбійники, яких уже побили. Якщо ж трапиться ворожнеча з якимсь нібідь недругом, то „у царської величності є незліченні російські та татарські раті я просити допомоги государе стане ні в кого, крім Бога” (Справи шведські, у Соловйова, VIII, 220 - 223). Але тепер Шуйський зважився послати до Новгорода Скопіна, для укладання союзу зі Швецією. У той же час він сповіщав імператора і королів англійської та датської про віроломство Сигізмунда і просив у них захисту (Наліцин, 67). Виїжджаючи до Новгорода, Скопін взяв із собою свого швагра, окольвичого Сем. Бас. Головина. Але коли вони вели переговори
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
з новим союзником, йшла вже наполеглива облога Троїцької лаври поляками (Саєга та Лісовський).