це було не дуже приємно. Митр. Ігнатій Смола не прийняв нового призначення н 1721 окт. 1 відійшов на обіцянку до пустинь Нілова. Митр. Сильвестр Холмсвій, хоч і перемістився в Рязань у званні єпископа, але гірко нарікав на своє приниження і тих, кого вважав винуватцями того. На зошиті, писаній на кшталт історії про білого клобука, Сильвестр написав: „Тільки-де промовив новий Францішо Федос (тобто Феодосій Яновський) з правого шляху спокусився і від того боговідступника вищеречене віддане і затверджене св. отці церковне благоухання т.е. (Феодосій з Овсянніковим, обер-севретарен св. Синоду) і оно древнє через ангели Богом дане виконання чину нахабно ісвазіша, і інший погані вони розбещені твориша і церква св. і св. церкви східної ніхто ж так знітив* * „Яко приємно буде,— писав ще Сильвестр,— як завітають когось з генералів у полковники, а в духовному чині з попів у диякони, а з офіцера в солдати?
Якщо колишні митрополити були зведені з їхніх ступенів, то тим більше гідність митрополита знову нікому не давали. На початку 1722 р. визнано за потрібне замістити київську кафедру, що залишилася пусткою зі смерті митр. Йосипа Крововсвого, померши кроком 1 липня 1718 р. Було представлено чотири кандидати: 1) Варлаам Ванатович, архімандрит Тихвінського монастиря (родом з Ярославля польського, міщанський син, навчався в київських школах 8 років, до філософії), 2) радник синодальний (родом з м. Мещовсва, церковний син), 3) Антоній, архімандрит Золотоустовського монастиря (купецький син з Лук), 4) Веніамін, архімандрит хутинсвій (родом з м. Юр'євця Польського, від прабатьківців). Жереб бути київським первосвятителем упав на Варлаама Ванатовича. Звичайно цьому багато сприяла та обставина, що Варлаам був духовником
') Прав. Огляд. 1863. № 1, стор 76.
*) Чистович, Феофан Прокопович 708.
*) Опис документів св. синоду. Т. I, стор. 767.
НАЧЕРКИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У ХПІІ СТОЛІТТІ.