Збереглася власноручна записка покійного митрополита київського, Євгенія Болховітінова, про з'явлення йому митроп. Павла в той час, коли влаштований був новий склеп під великою церквою лаври і наказано перенести туди, у знову влаштовані могили, всі труни, як поховані в землі, так і поставлені в склепі під собором. „Цього 1827 року червня у 12 день, доповіли мені (пише митрополит Євгеній), що в усипальниці, під Стефанівським приділом, тіло тобольського архієрея Павла, що спочиває в труні поверх землі і призначене до поховання на новому місці, виявилося нетлінним, через що і велів я залишити подивитися мені самому, але того дня не встиг зробити огляду. Наступної ж ночі, коли я заснув, примарилася мені буря, що хитала будівлю, від якої я прокинувся і почув, що по залах розмірено і вельми твердо крокує хтось у мою спальню. Двері відчинилися і увійшов невідомий муж, світлом осяяний, в архієрейському облаченні, з гнівом на обличчі. Підвівшись на постелі, я хотів встати і поклонитися йому, але не міг, тому що ноги, і особливо коліна, у мене сильно затремтіли. Той, хто з'явився, сказав мені: Чи даси нам спочивати, чи ні? Не даси нам спочивати, не дам тобі і я ніколи пачівати! Потім він вийшов мірними кроками зі спальні. На ранок прийшов у труні архієрея, якого напередодні припустив оглянути, і, знявши дах, побачив того самого святителя Божого, Павла, який явився мені вночі, і в тому ж одязі. Зі сльозами я блукав руки його, відслужив панахиду і звелів залишити труну на колишньому місці».
Це сновидіння м. Євгена залишається насамперед подією його особистого душевного життя, і з цього погляду і має бути оціненим.
Відомість 1786 року про осіб, які перебувають на перебування в києво-печерській лаврі, на підставі указів св. синоду 1).