ребром у визолочені; багато хороших верхових коней, великий «бун простих коней; срібне та визолочене начиння; різний посуд; збори дорогоцінного каміння н Намиста; запаси страв н п'яти, втім незначні (Час. Моск. заг. нст. УІІІ, суміш, 1-40); за свідченнями людей Татищева.мало запасів залишилося шпону, що знову їх із маєтків бувало; тому що маєтку Татищева були всі за злодіями, а в Новгороді запасів собі не запасав, тому що служби собі нікуди не чекав" (іЬ. 21). Вендору на сто рублів, під заставу сукні (32-33), і свідчить, що Татіщев іноді потребував грошей. Але не завжди він вдавався до такого мирного засобу. У тому ж описі читаємо: „Саадак кований сріблом, з чорню, цибуля писана золотом, н взяв саадак Матьяш Доморацвій, бив чолом кн. (ІЬ. 9). "Стіл писаний фарбами; за наказом боярина і воєводи кн. Скопіна Шуйського відданий той стіл за чолобиттям подьячему Медведєву без грошей; сказав: взяв той стіл у нього Татищев на утримання, та не віддав". Маючи велику кількість коней, він узяв проте воур&го мерина у митрополита і грошей йому не заплатив. У Григорія Шоріна він взяв подивитися 3 пари самопалів - і не повернув їх (25 та 10). Служилою людиною була призначена тепер частина його майна, на винагороду за невидачу їм жита під час облоги (ІЬ. 16). Ці окремі факти показують, що Татищев дозволяв собі у Новгороді такі ж події, як інші воєводи у Пскові. Звідси можна пояснити і невдоволення проти нього в Новгороді. Ось чому, мабуть, він порадив Скопіну вийти з Новгорода під час руху, що там виявився, і сан пішов з міста разом з ним *). Внаслідок цього, головним діячем в упокоренні вол-
') У Літописі про заколоти про це йдеться так: „князь Михайло ж, порадившись з Михайлом Татищевим, та з дяків з Єфимом Телепнєвим, і, побоявшись від новгородців зради, пішли з Новгорода таємно в Іван-город не з великими людьми”. 144. У тому ж вигляді передається і в другій редакції цього літопису, вміщеній у Никон. літ. VIII, 107.
В. С. ІКОННІКОВ,