планує деякі риси латинської місіонерської проповіді. Посли папи починають свою проповідь язичнику—Володимиру не з вчення про Бога, а з догмату про папство: „глаголет ти великий тато". Вчення про верховенство папи, про підпорядкування наміснику св. Петра стояло першому місці у західних проповідників, починаючи з часу Боніфація. Характеристична та інша риса: "Володимер мовить: яка заповідь ваша? Вони ж вирішили: лощення по силі, якщо хтось пієг чи їсть, то все на славу Божу, мовить вчитель наш Павло". Тут дається взнаки звичайна католицизму та сама поблажка, надмірна поблажливість у слабкостях людських, яка помічена була в латинських проповідниках і в Моравії, про які в житії св. Мефодія говориться, що вони „Божиі раби, що твориться, хай розвраїцаху люди, ласкаво”. Від проникливого розуму Володимира не сховалися ці та інші слабкі сторони латинства: і ця проповідь латинських місіонерів прийнята з такою самою байдужістю, як і проповідь Адальберта при св. Ользі. „Рече Володімер німцям: йдете собі: батьки наші цього не прийняли суть”. Усі попередні вікові зв'язки вказували Володимиру шукати вищого духовного союзу не з напським та імператорським заходом, що зливав релігію з політикою, а з православним сходом, звідки „на всі країни завжди добрий закон виходить” і звідки прийняла його мудра Ольга.
Русь прийняла християнство від Візантії. У той же час між Німецькою імперією та Руссю утворилися дві самостійні сильні держави — польська та угорська, які перегородили імперії подальший рух на схід. Утворення цих держав обмежувало і круї безпосередніх впливів латино-німецьких початків. Головний діяч цієї дуже важливої події папа Сильвестр II, знаменитий попередник Григорія УІІ за багатьма ідеями, діяв у цьому випадку в дусі споконвічної політики римського двору — утверджувати самостійність окремих народів, щоб тим більше прив'язувати їх як рівноправні сини християнської сім'ї до престолу св. ІІетра, як загальному та найвищому центру духовного життя. З деякими зобов'язаннями щодо папства, Стефан король угорський та Болеслав Хоробий король польський з короною отримали повну незалежність церковну. В останньому відношенні вони отримали тепер права і обов'язки, що належали досі однієї імперії — саме засновувати
ПРО ЛАТИНСЬКІ ПРОПОВІДНИКИ НА РУСІ КИЇВСЬКУ.