Геркман, який був у Москві за Михайла Федоровича, повідомляє, що в той час у народі були поширені пісні про смерть Скопіна. Одна з них дійшла до нас у зборах пісень, записаних для оксфордського баквалавра Річарда Джемса, * що складався, як священика, при англійському посольстві в Росію в 1618 - 20 р.р. (Гамель, Англійці в Росії в XVI - XVII стол. 242-245). У цій пісні народної печалі про кончину героя протилежна зловтіха бояр: плачуть не тільки москвитяни, а й „свейсі німці”, а князі Мстиславський і Воротинський, підсміюючись, примовляють:
Високо сокіл піднявся І про сиру матір землю забився.
Інша пісня присвячена самій катастрофі, що спіткала Скопіна. У князя Воротинського хрестили сина: кумом був князь Скопін, „правитель царства Московського”, кумою — дружина Д. Шуйського. За обідом бояри почали вихвалятися, хто силою, а хто багатством. Скопін, не будучи, втім, дуже хмільним, похвалився, що він очистив Московську державу. Це образило бояр, і вони підсипали зілля у склянку солодкого меду, яку піднесла Скопіну дружина Д. Шуйського, яка знала про це. Подальший кінець відомий. Але з цієї пісні дізнаємося ще, що похвали Скопіну та його подвиги оспівувалися на бенкетах співаками (див. Вісті Акад. Наук по 2 відд. т. I; Зібр. піс. Кирші Данилова; пор. Буслаєва, Нариси літерат. I, 519—525; Галахова, Іст. літер. I, 268; Полевого, Іст. літер. 209—210. Варіанти в Літоп. рос. літер. вид. Тихонравовим, IV, 23—27).
Таким чином в обох піснях вірно передані деякі історичні та побутові риси: прихильність до Скопіна російських та іноземців, бенкет у Воротинського, похвали на бенкетах Скопіну.
Розглядаючи історичні звістки про смерть Скопіна, перш кого слід зауважити, що в піх не полягає таких протиріч, які могли б бути протиставлені одна одній. Суттєве розбіжність полягає в тому, що за одним останній бенкет називається у Воротинського, по. Цим у Шуйських.