Засідання Товариства в першій половині 1874 року (15 січня, 3 лютого, 10 квітня, 29 квітня і 20 травня) були присвячені частково продовженню колишніх читань (Ф. А. Терновського про візантійські хронографи, Н. ГТ. Задерацького з слов'янської міфології), частково. рукописах церковноархеологічного музею при Київській Д. академії, Ф. А. Терновського про траїез, що постачається Роду та Рожаницям), а також обговорення питань, що стосувалися необхідних пригоіовленіб до археологічного з'їзду в Києві, для якого Товариство служило посередником з особами та іншими вченими • товариствами.
27-го жовтня 1874 року відновилися чергові засідання Товариства Нестора літописця. Перше засідання, 27-го жовтня, на день в 1873-77 рр..
пр. Нестора, було загальне та відбувалося у присутності сторонніх осіб.
Секретар Товариства прочитав складений ним звіт про дії Товариства та про діяльність його членів за 1873 рік та першу половину 1874 року,).
У тому ж засіданні В. С. Іконніков прочитав своє дослідження: „Князь М. В. Скопін-Шуйський” (див. у відділі статей).
Наступне засідання відбувалося 21 листопада.
Д. член І. ІІ. Хрущов зробив заяву про розглянуте ним Євангелія музею Київської духовної академії. Євангеліє це анракос, писане на пергаменті, в два стовпці, з візерунковими великими літерами, прекрасним напівуставом. За зовнішністю його можна віднести в ХІУ-ХУ столітті. Порівнюючи текст його з Остромировим, помітні деякі ухилення, які говорять за російську народність редакції. Синтаксис особливо спрощений і наслідує грецькому. Попадається кілька термінів грецьких, перекладених в Остросвітовому тексті. А ні в Євангелії. Орфографія у вживанні голосних різко відрізняється від Остромирової.
Д. член Н. І. Петров прочитав про дві епітафії князям Острозьким Костянтину Івановичу та Костянтину Костянтиновичу, знайдених у рукописній збірці Києво-Софійської бібліотеки, під Л-362, між віршованими епіграмами київських учених ХІП століття. Один із них стосується року смерті кн. Костянтина Івановича (див. у відділі статей)2).
Той же член зробив заяву про зазначені ним записи, що свідчать про болгарське походження Прологу, найбільш поширеного на Русі. Референт вказав також на слов'янський характер забобонів та звичаїв хрещенських, засуджених Прологом під 5 числом січня.
Д. член О. В. Розов прочитав звіт про своє перебування минулого літа в Сосницькому повіті, Чернігівській губернії, де йому вдалося дослідити пустельну місцевість, утворену коліном нар. Десни. Місцевість ця низинна, малоплідна, лісиста, була, на думку референта, населена кочовими племенами, що підтверджують
') Звіт надрукований в Університетських Известиях 1875, № 4.