У поході з Д. Шуйським було безліч дорогих кубків, хутра та колясок, запряжених кіньми. Переможцям дісталися його озброєння, карета та оксамитова із золотом хоругва (Зх. Жолкевського 102 - 103. Пг. 2ув-III, т. І, 603).
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.
Голіциним про повалення царя, і з містами, вірними Шуйському, щоб відхилити їх від останнього. То була „помста” з його боку ц. Шуйському „за смерть Скопіна”, що зустріла повне співчуття в самій Москві (Нов. літ. 118—119; Нік. 133; Літ. про заколот. 179; Літ. ступ. кн. у Карамз. XII, прим. 532); багато хто ж вступив у переговори з прихильниками злодія на користь Сигізмунда. Бачачи такий поворот справи, цар Шуйський і сам хотів зав'язати зносини з Жолкевським і вирішити свою долю за допомогою переговорів. Але Ляпунов випередив його. З його ініціативи, брат його Захарій з кількома однодумцями розпочали справу повалення Шуйського, і, після вироку бояр та народу, насильно здійснили над ним постриг (19 липня 1610 р.): так почався новий, останній акт смутної епохи. Псковський літописець падіння Шуйського вважає прямим наслідком смерті Скопіна та невдалої битви Д. Шуйського (59). І у вироку Думи, що відбувся при поваленні ц. Василія, було ухвалено, щоб брати його більше не були присутні в ній (Зібр. держ. грам. II, 390); але при цьому, щоб уникнути ще гірших наслідків, вважали за потрібне забезпечити як цареві та його дружині, так і обом його братам недоторканність життя. Це було необхідно з огляду на те, що, після втечі Д. Шуйського до Москви, народна партія прямо звинувачувала Шуйських у розоренні держави, а його братів у погубленні Скопіна: „Заради тебе, говорили цареві, кров християнська проливається і Земля розділилася, тому що ти зацарював не за обранням усієї Землі; твої ж брати свого племінника, а нашого государя оборонця і заступника, отрутою нагодували: до кого тепер вдамося? немає у нас більше надії; зійди з царства, нехай з'єднається наша Земля“ (Псков. 59).
Нагороди Скопіна, навпаки, викликали визнання Землі. У вироку 30 червня 1611 р., у якому було ухвалено перегляд вотчин і маєтків, які дісталися у смутні часи, сподвижники Скопіна були захищені від будь-якого посягання з їхньої права.
Таким чином, роль Шуйських була зіграна, а незабаром їм довелося вже брати участь, у числі трофеїв, у варшавському тріумфі Жолкевського (29 Жовтня 1611). У межах Польщі померли один за одним: колишній цар Василь (12 вер. 1612) і брат його Дмитро (1613); але тіла їх було перенесено до Москви в 1635 р. Третій брат, Іван, який повернувся живим, зайняв співв. а ікон,
відповідальне місце при московському дворі і помер в 1638 О * З ним припинилося прізвище князів Шуйських в Росії (Родосл. книга, кн. П. Долгор. I, 235-36).