що разом з цим вона могла передати Печерському монастирю і своє право на Дмитрівський монастир, заснований її дідом, в якому знаходилася закладена її отцем, Ярополком Ізяславичем, церква св. Негра з гробницею цього князя. А відомо, що Печерський монастир розширював свої володіння, підпорядковуючи собі менші монастирі з їхніми землями та іншими угіддями. Але навіщо знадобилося у своїй перейменовувати церкву св. Димитрія до церкви св. Петра? Факт перейменування цього вже передбачає, що закладена Ярополком церква св. Петра або залишалася, після смерті цього князя, не-, закінченою, або обрушилася від неміцності споруди — увалися її верх, що траплялося з деякими церквами нашими в давнину. У першому випадку слід добудовувати; в останньому будувати знову. Але, по-перше, в Дмитрівському монастирі залишалася ще одна, найдавніша церква, - навіщо будувати іншу? У 2-х, церква, що залишалася, носила ім'я того князя, який погрожував колись розкопати печеру преподобного Антонія, хотів перейняти своєму монастирю славу Печерського монастиря і змусив самого преподобного Антонія шукати собі на час притулку поза Києвом, на Болдиних горах Чернігова. Чим докінчувати розпочату церкву, чи споруджувати нову, легше було увічнити пам'ять батька благодійниці, перейменувавши колишню там церкву св. Димитрія в ім'я того святого, якого ім'я він носив. Таке розпорядження церквами Дмитрівського монастиря літописець у праві був назвати "великим гріхом і неправдою". Чудово, що захоплення печерянами церкви св. Димитрія та перейменування її в церкву св. Петра сталися того ж року, коли помер останній онук вів. кн. Ізяслава Ярославовича, син вів. кн. Святополка та племінник Ярополка Ізяславича, Ізяслав Святополчич, який ще один міг зупинити протизаконне розпорядження церквою свого діда. Можна не вірити нашому пояснення загадкового місця літопису; але навряд чи можна знайти пояснення інше, ймовірніше. Після 1128 року, в якому трапилося перейменування церкви св. Димитрія до церкви св. Петра, ні про Дмитрівський монастир, ні про церкву св. Димитрія у Києві, більше не згадується у наших літописах.
Де ж знаходився Дмитрієвський — Ізяславів монастир із колишніми в ньому церквами в ім'я св. Димитрія та св. Петра і яка подальша його доля?
ДМИТРІЇВСЬКИЙ МОНАСТИР, У СТОР. У КИЇВ В. КН. ІЗЯСЛОВОМ ЯРОСЛАВИЧЕМ. 31