Проте наказ царя доводилося виконати: 12 березня Скопін та Делагарді мали урочистий в'їзд до Москви (Відек. 130)*). Цар наказав боярам зустріти їх із належною честю; але народ перевершив його бажання. Він висипав 8а містоъ8), падав ниць перед переможцем, називав Скопіна батьком вітчизни, а Делагарді визволителем, і підніс їм хліб-сіль (Відек. ІЬ., Нік. 131; сказав Паліц., П. с. р. років. У, 58). Шуйський плакав від радості і здавалося щиро (Відек. ІЬ.), але в Москві цим сльозам ніхто не вірив 4). Втім, Скопіну, Делагарді на шведському війську він роздав багаті подарунки і платню6).
') „І скільки я тобі, чадо, в Олександровій слободі наказувала не їздити в град Москву, що лихі в Москві звірі люті, а пашать отрутою зміїною", говорила йому мати після катастрофи (Про преставл. кн. Мих. Вас. в Ізборн. Попова, 383).
*) У Првб. до псков. л. (58): „І не хочете прослухати царського наказу, і прийде до царя".
*) У Столяр. хронографі додано: в3а дерев'яним містом, але Ярославській дорозі ". Карамз. XII, 513 принеч. Скопіна зустрічали бояри, посадські і весь народ (Ден. пох. Сігіз. 583 і Відекінд).
4) „Цар же Василь прийняти його радісним обличчям і дасть йому багато дарів, а в серці ім'я на нього злість за присланих від Прокопа Ляпунова, і ім'я його в підозрі га ону честь, що віддали московські люди під час приїзду його до Москви". (Нов. років. 114; Никон. 131; Літ. про заколот. 176).
4) „Шуйський вельми ласкаво прийняв своїх захисників; часто пригощав їх за царським столом; обдарував усіх офіцерів золотим і срібним посудом; виплатив усьому війську платню золотом, сріблом, соболями. Ця щедрість так розпестила німців, що вони чинили в Москві різні безчинства, і москвитяни з нетерпінням чекали весни, щоб випровадити гостей проти ворога" (Буссов, 114).
КНЯЗЬ МИХАЙЛО ВАОНЛЬКНИЧ СКОПІН-ШУЙСЬКИЙ.