нях тяжких, які: зрада, вбивство та інші, мн, для повідомлення поняття про розмір застосування смертної кари в цей час, вкажемо на наступні: богохулення; переривання богослужіння; педонесення взагалі та недонесення дружини та дітей про зраду чоловіка та батька; нанесення зброєю рани в присутності царя; церковне злодійство; звернення бусурманіном російської до бусурманської віри; продаж, утримання та вживання тютюну. За свідченням Котошихіна, крім того, карали смертною карою наступні злочини: содомський гріх, волхування і чаклунство, книжкове доповідь, тобто тлумачення догматів віри нс згідно з пророками, апостолами і святими отцями. У царювання Олексія Михайловича з нагоди смут через мо¬нетного справи, одного дня страчено було у Москві 150 чол., а всіх кілька років (у ті роки, каже Катопшхин) 7000 людина. Новий доказ, що дух часу сильніший за дух єдиного правителя. Кажу це з того приводу, що всі ці страти вчинені були в правління такого доброго, лагідного, тихого, государя, яким був цар Олексій Михайлович.
Петро Великий, разом із плодами Європейської цивілізації, переніс до Росії та жорстокі європейські закони. Його знамениті військові Артикули, компіляція з саксонських прав і конституцій, містить 100 видів і підвидів злочинів, що підлягають смертній карі. Щоправда, у цьому законі не останнє місце посідають суто спеціальні злочини військові. Але в ньому, як обов'язковому законі і для цивільних судів, йдеться також про всі загальні злочини. Не вдаючись до докладного обчислення, ми зупинимо увагу на незначніших злочинах, обкладених смертною карою. Перелік їх дасть поняття про історичне становище смертної кари в Росії на початку ХІПІ стоячи. До таких злочинів зараховані: а) ідолопоклонство, чаклун, змова рушниці; б) підкуп чарівника на шкоду іншому; в) недонесення про чутне богохулення; г) третє хулення Бога, хоча б воно не заключило в собі богохулення у власному розумінні, а сталося тільки з легковажності; д) лайка суддів, опір п протидія їм; е) самовільне заняття іншої квартири незадоволеним відведеною квартирою; ж) сходища, хоча б не для поганих цілей, а для складання загальної чолобитної; з) виклик на поєдинок і навіть брати участь у ньому у вигляді секундантів; і) необережне вбивство; к) замах
Деякі риси з історії смертної кари в Росії.
на самогубство; л) мужоложство; м) кровозмішення; н) зірвання прибитих указів.