з гусельними сіовесами Задонщини. Скажу тільки, що ці місця існують безліч варіантів, що безсумнівно говорити про те, що вони вносилися переписувачами до пам'ятника пам'яті, а не з грамоти. Залишаючи в недоторканному вигляді все релігійне, всю основу оповіді, переннщенки переінакшували гусельні висловлювання, змінювали власний імена начальників загонів, шпигунів н вносили нерідко імена своїх земляків, які насправді не брали ніякої участі у знаменитому поході. Так у деяких, дуже рідкісних, списках тінь же вільним складом описано участь новгородців у Донському бою. Книжкова, міська, офіційна літературна школа була далі від народу, ніж монастирська, що виникла в серці народу.
Епізод ворожіння не так чужий релігійності XV століття, як це здається вперше. Випробування явищ природи межувало з християнською релігійністю. І якщо інші казали, що „не наше є розуміти таємниці Божі”, то інші у своїх кавоніках та молитвословах відзначали щасливі та нещасливі дні, по місяцю, чи зодіям.
Багато можна знайти місць у „сказанні”, які становлять одне ціле, що вціліло в уламках та в Задонщині. Це ціле у своїй первісній словесній обробці належить творчості Рязанця Софонії. Задонщина згадує цього 'Бонна часів Куликівської битви і намагається відтворити його складні похвали. Тверський літопис зберіг початок і кінець Софонієва твору, який вона приписує Софонії Рязанцу, брянському боярину. „А се писання Софонія Рязанця Брянського боярина на похвалу великому князю Димитрію Івановичу: Чи відомо вам російським государям цар Мамай прийшов із Заволжя..." Перепищик не захотів переписувати пам'ятник, але, привівши його початок, привів ні за ключові.
З усіх помилок і спотворень, що трапляються в численних списках поетичної оповіді, найбільшою помилкою виявляється написання цього твору Рязанцю Софонії. Помилка ця повела до інших хибних висновків і між іншим до того, що автор Задонщини (твори найдавнішого) наслідував автора оповіді (пам'ятника пізнішого).
В. П. ХРГЩОВ.
Задонщина представляє якщо не примий джерело, то зразок джерел оповіді і безсумнівно давніший за цей останній, повний анахронізмів.
Задовщіва належить у третій літературній школі, найбіднішій у нас за кількістю творів: до письмової обробки піснею слави чи гусельних словес. Твір яві рязанського поета не дійшло до вас у цілості, якщо воно було сповна записано сучасниками.
Два надгробні написи кінця XVII століття Костянтину Івановичу та Костянтину Костянтиновичу князям Острозьким.
Читання Н. І. Петрова.