Звичайно, Борис не міг бути спокійним щодо Шуйських. Є звістка, що в той час, коли він розігрував комедію з обранням на царство, удавано відмовляючись від пропонованого вінця, Шуйські стали переконувати інших, що непристойно довше упрашувати його, а слід приступити до обрання нової особи, і це прискорило згоду Бориса (Татіщев. папери в портфелі Міллера, № 7, у Моск. арх. мін. інозем. справ, див. Іст. Соловйова, VIII, приміт. 12). У царювання ж Василя Шуйського князь Борис Михайлович Ликов по»
В'їїсн царського архіву 1575 - 84 гг. згадується, що в ящику 217 зберігається між іншим переклад літописця польського та космографії, ховається: «віддано до государя» (Акт. Арх. Експед., I, 353). Вважають, що це був переклад хроніки Бєльського та його космографії. (Обидва. рос. хроногр. А. Попова, II 95). У описі майна новгор. воєводи Татищева називається: „Книга землеміра, космографія тож, друкована велика; ціна 10 рублів". (Часів. Моск. заг. Іст. І * Ш, суміш, 34).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
дав чолобитну яа князя Дм. Пожарського, в якій скаржився, що останній доносив цареві Борису, що він, князь Ликов, з князями Голіциними та Татьєвим мають проти царя ворожі задуми; а.. мати князя Пожарського доносила водночас дружині Бориса, що мати Ликова з'їжджається з дружиною князя Бас. Фед. Шуйського і веде з нею злі промови про царицю та її дочку Ксенію. Ликов заявляв, що з цього приводу він і його мати зазнали опалі Бориса (Рус. історичний збір. II, 265). Звідси ми маємо право укладати, як і сім'я Скопина-Шуйского не користувалася прихильністю царя 1).
Борис кілька разів видаляв Шуйських від двору і знову наближався; але підозра проти них таки залишалася: особи, які відвідували їх навіть у дні милості, зазнавали тортур і допитів (Маржерет, 286, 292) 2І Старший із прізвища Шуйських, князь Василь Іванович, разом з представником іншого знатного прізвища. князем Фед. Ів. Мстиславським, був позбавлений самого звичайного права - шлюбу. Якщо він і вцілів під час загальної переборки свого прізвища, і навіть послужив Норіс послугу у справі царевича Дмитра, то без сумніву в цьому допомогла йому спритність його характеру, що вирізнявся двуличностью. Але в хвилину небезпеки, коли пізнаються справжні друзі, князі Мстиславський та обидва Шуйські (Василь і Дмитро) своєю бездіяльністю доставили торжество самозванцю: а свідчення Вас. Шуйського на користь останнього на Лобному місці вирішило і долю сина Годунова на престолі.