Грунтуючись на наведених положеннях, місцевість Київського Звенигорода мала припускати в напрямку від Києва до Василькова, в середині відстані між обома містами, може бити трохи ближче до Києва. Встановивши це припущення за літописними текстами, я звертався з питаннями в особах, які вивчали околиці Києва, і негайно зустрів вказівку, яка цілком відповідає необхідним умовам. Генерал М. І. Дрого світів, що уважно вивчав околиці Києва з військово-топографічною метою, вказав мені городище, що стоїть у всіх шуканих умовах, нанесене на план околиць Києва, виданий київським військовоокружним штабом у 1865 р. Городище це знаходиться майже на прямій лінії між Києвом і Васильковим, у не в сх; воно лежить за 15 верст від Києва і за 20 від Василькова (по прямолінійній відстані), за півверст на північний схід від села Хотова й у такому ж. відстані від пустелі Феофанії, на південний захід від неї; воно займає площу (близько 60 десятин), що лежить на вершині відокремленого пагорба, оточеного з усіх боків ярами, на березі невеликого струмка Сіракова, на ім'я якого і саме городище називається Сіраховим; стіни пагорба зрізані штучно, і на верхніх краях висипаний вал; на середині висоти, навколо укосу стін, влаштований правильний уступ; внизу стін у багатьох місцях уціліли сліди навколишнього рову, і з зовнішнього боку останнього — невеликий земляний насип. Взагалі скат пагорба представляє п розрізі наступний профіль:
а-верхня площа городища;
Ь- навколишній вал; с - уступ на середині укосу; д-рів;
е - вал із зовнішнього боку рову.
На північ від городища, на відстані від нього близько 100 до 200 сажнів, тя нетей невисокий, місцями вже зниклий вал, що приникав одних кінцем до яру, що оточує городище, з іншого — до струмка Сіракову; може бути вал цей і становив нарис до народної легенди про стародавнього Торчеську", Київські Губ. відомості 1ДО, ** 33 і 34.
твоє місто, дідинцем якого було городище.— Саме обрис міста вказує на давнє його проходження; обрис відстежує природної лінії контуру гори, не пристосовуючись ні до прямої, ні в ламаною, лініях і не утворюючи правильних кутів. Всі повороти валу згинаються по випадкових кривих лініях, представляючи при тому, без відмінності, кривизни опуклі і увігнуті, що служить ясним доказом того, що зміцнення було зведено ще до появи вогнепальної зброї.