Положення Дктріевежого монастиря в південно-східній частині Мнпііокшо Золотоверхого монастиря опракхівакп зберігавціє тут ще й тепер, стародавні фуніахенти двох вапеннних церков, серед яких, на двох дошках червоного шиєра, відкриті барельєні зображення св. Дмитра та св. Георгія, введені нині у монастирську огорожу, поблизу економічних монастирських воріт. Без сумніву, це фундаменти 1) церкви св. Дмитра, створеного вел. кн. Іяясяавом Ярославичем, і 2) церкви св. Петра, закладеної, але незакінченої сином його Ярополком. Якщо стати ліцех на південь, то фундаменти цих двох церков будуть лівою стороною колишнього Дмитрівського узвозу '). Ці фундаменти відомі ще з 1785 року: про них згадуєте а в донесенні в. Самуїла св. Синод. Берлінський свідчить, що цеглини цих фундаментів використовувалися на будівництві тут монастирської огорожі в його час, в 1785 році. Ймовірно церква св. Димитрія, залишаючись довгий час без підтримки, під час двостолітнього запустіння Києва, обрушилася
*) Праворуч Дмитрівського узвозу, частково під будівлею нинішнього монастирського готелю, видніються фундаменти 3-ї церкви. Якщо вірна думка М. А. Максимовича, що Бопнревим кінцем називалася вся східна, стрімка сторона Михайлівської гори; то можна сховати, що це залишки церкви св. Іоанна в Коішреві кінці, закладеної в 1121 р. На цій місцевості згодом влаштувався жіночий Богословський монастир. Монастир цей стає відомим з початку XVII століття, коли в ньому ігуменією була дружина митрополита київського Іова Борецького, який з нагоди відібрання Софійського собору уніатами сам мав перебування в Києво-Михайлівському монастирі. У 1711 році, за наказом імператора Петра І-го, жіночий Києво-Богословський м. переведений у Плоську частину м. Києва, в сусідство з Йорданським жіночим Миколаївським монастирем. Існувала в Богословському монастирі церква св. Іоанна Богослова була дерев'яна; але, без сумніву, вона лише замінила собою давню кам'яну церкву того ж імені, зруйновану татарами, або обрушилася від довгого запустіння після татарського руйнування. Подібним чином, у XVII столітті, на руїнах стародавніх кам'яних київських церков: Десятинної, Оімернівської та Андріївської, або біля них, з'явилися дерев'яні церкви того ж імені.
дшгткмшД монастир, яии. у кіка в. кв. і з'ясдавим Ярославичем. -48
саля собою, подібно до церков з*. Микити і Спаса, що були недалеко від Софійської слободи (між Софійським собором і Михайлівським монастирем), і обвалився близько 1586 року, за свідченням Софійського намісника Судвового, даного в 1616 році.