із твердженням правильного порядку наслідування князівських столів (Данило і Васильки передали свої вотчини синам) і більш мирних відносин між князями-зникли обставини, що перешкоджали міцному становищу князівської влади в завадній половині. Русі. Боярство Галича мало змиритися, вічовий порядок припинив своє існування і князівська влада посилилася. Помітно виступає вчення про постачання князівської влади згори. Падінню віч сприяв до певної міри приплив іпоземців, що наповнювали міста південно-західної Русі і надходили також до князівської дружини. Князі сприяли іноземцям, бажаючи підняти м. іншим торгівлю. З давніх-давен прагнення окремих громад до самостійності виявилося в південнозанадній Русі востаннє в 1289 р. Воно відразу ж було придушене, причому надав відомій мірі вплив страх перед татарами; вони підтримували новий порядок, хоча не можна сказати, щоб вони поклали йому початок у південно-західній Русі. Посилення княжої влади не призводило на перших норах видалення князя від народу. Таким було становище цієї влади у південно-західній Русі у другій половині ХІІ століття. У масі населення південно-західної Русі літопис цього часу розрізняє „бояр” та „простих людей”. Бояри, у тому числі й галицькі, що раніше так довго боролися з князями, зійшло до ролі князівської почту, слуг, служивих людей. Водночас багато хто з них були спадковими землевласниками. Особливо спадкове землеволодіння почало розвиватися в південно-західній Русі від часу Лева Даниловича. У XIV стіл. до розряду бояр примикають н службові князі. Деякі з боярських родів, після завоювання Галича поляками, увійшли до лав польського дворянства, на початку XIV столу. Знову посилилося боярство, є зачатки нового міського життя. Городяни в літописі ХІІ столу. названі одного разу „местичами”. Зустрічв 1873-77 рр..
чаються, і зачатки прикріплення селян, які, втім, зберегли повну особисту свободу. Все це мало місце в західній половині південної Русі, головним явищем внутрішньої історії якої в період від 1250 до 1350 років слід визнати поступове відокремлення вищого класу суспільства від іншого народу, ослаблення в цьому класі національного духу і формування «панства». У східній же половині південної Русі, яка перебувала під безпосередньою владою татар і де не була пригнічена громада, в цей час відбувалася підготовка козацтва. Взагалі події внутрішнього життя цього періоду мали важливе значення в подальшій історії обох половин південної Русі і пояснюють значною мірою падіння самостійності західної половини і підпорядкування іноземцям.