■ спорідненість із царем була достатньою підставою для того, щоб доставити Скопіну чільне місце у службовій ієрархії. Але на його користь був також самий час — невиразна епоха в Московській державі, а відомо, як виростають події, серед загальної небезпеки, в очах сучасників, і як нерідко перша удача, серед довгого ряду невдач, стає фортуною людини, якщо він встиг висунутися вперед в тяжкий час загальними зачіпами. Так було у цьому випадку зі Скопіним. Тим часом як головні воєводи зазнавали невдач, юний Скопін вийшов з успіхом на початку, а потім він не терпів принаймні таких невдач, які змушують забути про колишні успіхи.
Вступивши на царство, Василь Шуйський досяг давно бажаної мети, до якої він прагнув за допомогою підступів і інтриги,); але становище його ще більше, ніж Бориса Годунова, було міцно *). Новий цар, на перших же норах, зустрів крамолу навколо себе і відкритих ворогів, які виступили під прапором нового Самозванця, в центрі держави. Вже понад двадцять міст відпали від уряду; на Волзі та у північній Україні піднялися селяни та холопи, які знайшли підтримку в інородцях. На чолі цього руху став Болотніков, що був колись холоїм, а потім галерним невільником у Туреччині. Зрозуміло, який жах мав павести на населення такий вождь повстання: всім, готовим сприяти йому, обіцяли волю і багатство. На цей заклик знайшлося безліч шукачів щастя і вже перші кроки їх на цій ниві ознаменувалися насильством і розоренням, жертвою яких стали їхні панове і воєводи. Але Болотників знайшов ще підтримку в таких рішучих вождях
') Сам престол дістався йому так само, як і Борису: „від того ж боярина кн. Василя багато друзів і радників послані в народ, і заповідано їм було, щоб обрали на царство його кн. Василя. Ті ж люди наустили народи... і на тому утвердили слово” (Хроногр. Кубасова. Ізборн. Попова, 294).
О Цікаве таке зауваження літописця: „І сів царювати кн. В. Шуйський без обрання земського, задля того багатьом був не любий” (Полн. зібр. рос. літ. IV, 321).
Ст с. ікоіппків,