У засіданні 7 жовтня д. член М. І. Петров повідомив знайдену ним в архіві Київської духовної академії заяву Межигірського ігумена Феодосія Васьковського про становище київських міщан до війни Хмельницького; документ написано 10 грудня 1699 року. Ігумен цей, як пише він сам у заяві, прожив у Києві цілі шістдесят чотири роки і раніше свого ігуменства виховував дітей пана Бочковського у воєводство Тишкевича. Староділ ігумен поширюється про те, що київські ремісники належали до замку київського і не мали права користування міською землею та сіножатями, а якщо й користувалися ними, то платили за це подати ксьондзам домініканам і бернардинам. Останні ще брали й інші податі з міських обивателів. Ігумену Межигірському, мабуть, хотілося і своєму монастирю доставити ті переваги, якими користувалися до Хмельницького католицькі ченці (див. у додатку).
Слідом за тим І. І. Петров заявив про знайдену ним Збірку, що складається з перекладних статей, запозичених з грецьких патериків, де між іншим перебувають питання Антіоха до Афанасія Великого. У статтях збірки зустрічаються цікаві поетичні уявлення про потойбічне життя.
28 жовтня відбулося третє загальне засідання членів Товариства у присутності сторонніх осіб. На цьому засіданні д. член В. В. Андрєєв ірочів нарис: „Кордони історичного світу, держав н міст у їх послідовному розвитку” ').
') Напеч. в Уівер. Изв. 1874.V 4.
272 СІВДМІЖ ПРО ЗАСІДАННЯ ІСТОРИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА ЛЕТОПИСКУ НЕСТОРА
Друге повідомлення було зроблено І. П. Хрущовим і складалося з розповіді про пальові споруди у Швейцарії, з якими автор ознайомився на місці.
Засідання 11 листопада було присвячене читанню д. члена Н. П. За* дерацького про слов'янське свято Морани (зими, смерті). Автор простежив це свято в індійців, німців, французів і апгличан, у стародавніх і нових греків, римлян та ін. і зупинився на подробицях у скоєнні його у лужичан, поляків, чехів, мораван, у деяких південнослов'ян, і зробив деякі висновки; з них найголовніший той, що у святі цьому виразився нероздільний культ вогню і води, і що значення його винятково язичницьке, а не християнське. Автор зупинився потім на протилежній Морані богині Живе і відніс її до дотепних, але безпідставних винаходів фантазії слов'янських міфологів.
У цьому, останньому засіданні 1873 року Товариство Нестора, за згодою з членами-засновниками історичного товариства, що передбачалося, при Університеті св. Володимира, ухвалило заявити Раді Університету про бажання обох товариств скласти одне історичне Товариство при Університеті, яке клопотання, на підставі подання Ради, було затверджено м. Міністром породної освіти, у березні 1874 року.