') Оповідь каже, що після пиття у Скопіна „очі яскраво обурилися, а обличчя його страшно кров'ю знаменується, і розпочато утробу його люті терзатися”; і далі: „він же на ложі своєму в тугах кидається і б'ється і стогну, кричачи зело люте, як звір під землею" (Ізборн. 383). В іншому, сучасному оповіданні, помічено: „і в той час почати серце його терзати" (Додат. до пеків. років. стор. 59).
За словами останньої звістки Скопіна принесли додому з бенкету „свої”; але з Оповіді видно, що мати його не була присутня на бенкеті. Це зрозуміло, якщо взяти до уваги її застереження, щоб він перебував до Москви. Без сумніву, вона була в розладі з Шуйськими.
') „Підоглядні напади набувають більш доказової сили, коли вони є незабаром після вживання їжі" (Бербер, 7).
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Але якщо смерть Скопіна могла збуджувати підозри у сучасників і наводити на думку про насильство, то природно народжувалося питання, хто міг потребувати цієї смерті і які цілі переслідували його вороги.
Ми вже бачили, що й ті свідчення, які місцем бенкету називають будинок князя Воротинського, і ті, які факт, що відбувся, відносять безпосередньо до Шуйського, обвивають у цій справі останніх. Пізніші дослідники, ставлячись скептично у цих показаннях, мали на увазі власне захист ц. Шуйського. Але цим не вичерпується питання.
Дійсно, цар Василь міг заздрити племіннику, і, за своєю підозрілістю, мав побоюватися його впливу на народ. Але пряного інтересу в такому насильстві в нього не могло бути. Щоб посадити на престол Скопіна, необхідно було ніевесті царя Василя, а на це навряд чи зважився б сам Скопін, хоча б тільки через сумні обставини того часу. Угода в такій справі могла бути хіба взаємна і добровільна, а за звісткою, в якій повідомляється, що цар Василь вже наважувався поступитися престол іншому, видно, що він ставив при цьому неодмінною умовою, щоб Скопін очистив спочатку Росію від поляків (Ден. Сигізм. 584). Царю Василеві був прямий розрахунок триматися Скопіна, іменем якого трималося все. Тому він намагався приховувати свою заздрість і відкрито вшановував переможця. Говорять, що він навіть хотів