І цей лист — сам у собі— не мав жодного успіху. Але очевидно, що до государя дійшло інше — мабуть сучасне — клопотання чорногорського митрополита, і государ, через товариша закордонних справ князя Адама Чарторийського, доручив синодальному обер-прокурору князю А. Н. Голіцину запропонувати св. синоду про задоволення прохання чорногорського владики. Синод не став чинити опір монаршій волі і 1В березня 1806 р. визначив—надати чорногорському владиці самому повернути Д. Владевичу ієромонашество з номінальним зарахуванням його до києво-печерської лаври, але з забороною по-прежнему коли-небудь вступати в ському митрополиті.
НАЧОРИ З ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ У XXIII СТОЛІТТІ.
Минуло ще сім років, і чорногорський архімандрит Дометіан Владевич в'їжджав до Києва. Він віз із собою листа міністра поліції О. Балашова до київського митр. Серапіона. Лист був такий: «Преосвященний Владико! Милостивий Государю! Архімандрит із Чорних Гір Дометіан, який виявив прихильність свою до Росії, вирушає з Найвищого дозволу на проживання в Києво-Печерській лаврі. З цієї нагоди отримав я веління від Государя Імператора повідомити про це Ваше Високопреосвященство, і сповістити, що воля Його Величності є, щоб отцю Дометіану як приміщення, так і утримання визначено було пристойне його сану. Маючи за честь цим виконати монаршу волю, прошу найпокірніше про приведення її у виконання удостоїти мене повідомленням. Доручаючи себе і т. ін. О. Балашов».
№ 31. Січ. 14. 1813 р. Головна квартира м. Йоганішбург у Пруссії».
М. Сераніону залишалося лише виконати найвищу волю - прийняти архім. Дометіана на проживання в києво-печерську лавру та випросити у св. синод дозволу мати священнослужіння зазначеному архімандриту.
Подальша доля Д. Владевича нам невідома. Зі справи видно тільки, що він отримував з 1813 р. з київської казенної палати по 300 р. н. с. щорічна пенсія.
Деякі тер з історії смертної кари в Росії.
Читання А. Ф. Клстаювського.
Дослідження історії смертної кари на батьківщині, крім суспільного інтересу, має надзвичайно важливе наукове значення.
Яким чином трапилося те, що Росії, країна в культурному відношенні далеко колись поступалася державам Західної Європи і досі, хоча не такою мірою, їм поступається, яким чином, говорю, Росія могла придбати в Європі відомість країни, в якій смертна кара скасована в 1753 р., тобто раніше, як раніше, тобто раніше, як раніше, тобто раніше, як раніше, тобто раніше, як раніше Беккарія вперше наважився науковим чином доводити несправедливість, марність і неспроможність цього покарання. Ось питання, відповідь який я постараюся знайти історія російської страти.