Так як верхня площина городища представляє природний, втім незначний, схил на південь, то, ще до зведення укріплення, вода вирила дві глибокі промоїни, що представляли яри всередині городища. Будівельники зміцнення скористалися цими ярами; вони виходи ярів загородили штучними валами, висотою в рівень всього кругового валу, але залишили в кожній з двох вибоїнок невеликому проміжку для в'їзду, сама ж ритвина, що поступово піднімається до центру городища, служила в'їжджою дорогою. -
Взагалі, в'їжджих воріт у городище було 6, і всі ці в'їзди були захищені особливим чином: проти кожного отвору у валу, рів, що оточував укріплення, значно розширено, і на дні його висипаний курган, що маскує отвір у валу:
аа - вал;
^ Ь-ворота; сссс-рів; д - курган.
Такий же курган, висотою також рівний висоті городища, насипаний проти західного гостровидатного відрогу укріплення, хоча в цьому місці і не було в'їжджих воріт.
Ось і всі зауваження про справжній вид Сиракова городища, план якого на цьому приєдную; на прикладеній карті, гадаю, досить зручно можна буде перевірити літописні оповіді про древнє Звенигород, і таким чином засвідчити в тому, що місце розташування цього міста дуже правдоподібно збігалося зі становищем нинішнього Сіракова городища.
Потім мені залишається сказати лише кілька слів про єдине, наскільки мені відомо, висловлене виразно припущення.
ПРО МІСЦЯВОЛЕННЯ СТАРОДА ГО КИЇВСЬКОГО ЗВЕНИГОРОДА.
ження щодо розташування київського Звенигорода. М. А. Максимович, у замітці, вміщеній у Російській Бесіді (1859 р. книга VI, суміш стор. 100), зупинився на думці, що Звенигород знаходився на місці нинішнього села Дзвінкової, що лежить на березі Ірпеня. Звичайно, автор ґрунтувався виключно на тотожності кореня у назвах „Звенигород” та „Звонкова”; але, маючи на увазі літописні вказівки, я вважаю, досить кинути один погляд на карту, щоб переконатися в хибності цього припущення.
1) Село Дзвінкова не лежить на шляху з Києва до Васильків; навпаки, вона ухиляється від нього більш ніж на 20 верст на заході, так що той, хто приїхав з Києва до Дзвінкова, повинен повертати звідти до Вассхчова майже під гострим кутом.
2) -Дзвінкова лежить більш ніж за 30 верст від Києва і надто за 20 від Василькова; важко уявити, щоб піші кияни могли пробігти цей простір (55 верст) іп> два переюди.
3) Прибувши з Києва в Дзвінкову, нема навіщо йти звідти на Перенетове поле через Васильків: і ближче, н зручніше можна потрапити до ділу, тримаючи вздовж по течії Ірпеня і його притоку Ваави, і, в такому разі, можна вийти на Перепетове поле у «літнього Хвасгова значно спокусливий шлях.